Роздуми над Словом життя Ів. 15,18-19
«Ненавидить вас світ, то знайте: Мене він ще перед вами зненавидів. Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо Я вибрав вас від світу, тому й ненавидить вас світ»
Ісус говорить про ненависть з боку світу. Під поняттям «світ» не розуміється прекрасна природа, але мислення, яке противиться правді і ставить у центр марноту і гординю життя. Чому? Тому що князь цього світу, як його називає Господь Ісус ‒ це дух брехні та смерті. З першим гріхом дисгармонія увійшла не тільки в людське нутро, але і в матеріальний світ. Про світ Боже слово говорить, що він лежить у злі (1 Ів. 5,19) і ненавидить Бога (Ів. 15,18). Цей світ є протилежністю до всього, що походить з волі і мудрості Божої (1 Кор. 1,20-27; 3,19; Ів. 14,17; 15,19). На запитання, як узгодити цей образ світу з основною вісткою, що світ вийшов з Божих рук добрим (Бут. 1,31), відповідає послання до Римлян 5,12, зазначаючи, що через одного чоловіка у світ увійшов гріх, а через гріх смерть. Однак це не сталося через фатальну неминучість, але через акт людської волі, непослух і затверділість. А ще серйознішим є те, що світ, тобто люди зі світським мисленням, не пізнали і не визнали Того, хто прийшов до них як до Своїх. Він прийшов до Своїх, але Свої Його не прийняли (Ів. 1,10-11). Отож поняття світу тут не означає лише безособову, природну реальність, але по суті йдеться про людський світ, про людину в її типових діях і спрямуваннях. Зокрема, йдеться про людину неслухняну, яка не знає Бога і вірить в себе замість того, щоб вірити в істинного Бога, про людину, позбавлену світла правди і життя та занурену в темряву гріха і смерті (Рим. 5,12). У цьому сенсі світ не тільки характеризується, але прямо формується діями людини, наприклад егоцентричними турботами, що випливають з невіри (1 Кор. 7,31). Тут говориться про світ замість того, щоб просто говорити про гріховність. Цим сказано, що гріх ‒ це не випадкове і миттєве падіння, а швидше основна помилкова життєва орієнтація. Через свій непослух людина виходить на рівень понадособових зв’язків, а тим самим входить під силу зла. Світ ‒ це людство у своїй гріховній, опонуючій Богові єдності. Людський гріх впливає на все сотворіння, підпорядковує його тлінню (пор. Рим. 8,20) і робить його знаряддям злої сили. Те саме виражено реченням про зв’язок між гріхом і смертю (Рим. 6,23). Тому бути у світі означає постійно перебувати серед спокус ‒ так, під владою, яка перешкоджає людині виконувати її справжнє призначення. Ці два аспекти ‒ особиста людська провина і надособова сила зла, яка спокушає і зв’язує людину ‒ є суттєвими для цього аспекту поняття світу.
Характер світу найбільш виразно проявляється тоді, коли світ зустрічається з Ісусом та з Його Євангелією. Ісус прийшов у світ як Світло світу (Ів. 8,12), але світ не пізнав цього Світла, а навпаки, полюбив темряву (Ів. 3,19). Тому при зустрічі з Ісусом відбувається розділення думок, прийняття рішень і поділ між людьми. Ті, які відкидають Ісуса, особливо явно стають «цим світом» і тим самим вже наближаються до свого засудження (Ів. 3,19).
Протягом двох тижнів у Слові життя ми будемо повторювати Ісусове слово: «Ненавидить вас світ, то знайте: Мене він ще перед вами зненавидів» ‒ отож світ, система світу, просякнута брехнею, гріхом, та князь цього світу, який є за ним, дух брехні, ненавиділи Христа. Сьогодні наймогутнішою зброєю світу є брехня, яка через ковід-ідеологію веде до автогеноциду окремих осіб та людства. Тут прямо наглядно проявилось засліплення, яке походить із гріха. Люди більше не відрізняють добро від зла і навіть не хочуть пізнати правду. Коли їм скажуть правду, вони ненавидять її, аж лютують. Вони буквально дихають духом цього світу. Тому багато з них навіть не хочуть навернутися і йдуть широко дорогою до вічної погибелі. Вони не хочуть думати про кінець, не хочуть бути мудрими, не хочуть усвідомлювати реальність смерті, Божого суду та вічності. Вони вірять самообману і брехунам. Світ перебуває в рабстві духа брехні та смерті. Так, Ісус переміг світ, а також Він каже: «Ваша віра ‒ це те, що перемагає світ». Але тут Ісус нагадує нам, що ми не можемо мати єдність зі світом, бо світ не любить правди. А через те, що ми тримаємося правди, нас ненавидить дух брехні та система світу, і з цим потрібно рахуватися. Але тим, які люблять Бога і дотримуються Його заповідей, усе співдіє на добро. І терпіння, яке настає при зіткненні з ненавистю світу, веде до внутрішнього очищення та приносить заслуги для вічності.
Завантажити: Роздуми над Словом життя Ів. 15,18-19
