Галерея
БОЖЕ СЛОВО ПЕРЕМОГЛО!
Мій батько вже декілька років підряд кожного літа їздить на реколекції. І цього літа тато запланував, що поїде. Вибрав собі конкретний термін. Батько дуже вольовий чоловік і коли щось запланує, то обов’язково це зробить. Два тижні перед реколекціями тато запланував дуже важливу роботу з фасадним ремонтом будинку. Казав, що встигне ще зробити. Але тому що погода була несприятлива для ремонту, тато почав працювати декілька днів перед реколекціями, коли випогодилось. За два дні тато повідомляє, що на реколекції не поїде тепер, бо мусить докінчити роботу, не може так лишити. Мусить докінчити і крапка. Поїде на інший термін. Жодні вмовляння не допомагали.
КОЖЕН, ХТО ВІРУЄ В БОГА – НЕ ОСОРОМИТЬСЯ!
Наша старенька бабця зі старшою своєю сестрою жили неподалік від нас. І ми, внуки, мали в неділю допомогти їм зібратися до церкви. Вони завжди дуже тішилися на недільну Службу Божу і чекали нас з нетерпеливістю, коли ми прийдемо і поможемо їм. До церкви було досить далеко, а маршрутками добиратися зі старенькими бабцями досить обтяжливо, тому знайомий таксист нас всіх разом охоче віз до церкви, а потім відвозив назад.
РИБАЛКА
Я колись дуже любив рибалити, це було моє хобі, але один випадок мені став великим повчанням на ціле життя. Часто з товаришами я їздив на місцеві озера ловити рибу. Було це переважно серед тижня. Одного разу друзі запропонували риболовлю в неділю, кажучи, що це набагато краще, ніж в будень. Нікого іншого немає, будемо тільки ми самі, мабуть багато вловимо. Мені відразу проскочила думка: «Та в неділю треба йти до церкви на Службу Божу!» Я старався кожної неділі ходити на Службу Божу, багато чого там ще не розумів, але вважав, що то святе. Та пропозиція друзів мене зваблива і перемогла мою слабеньку побожність.
