Черговий раз жертвою стала Українська Правовірна Церква. Цього разу в місті Броди.

В ніч з 13 на 14 лютого 2016р. підбурені місцевими священиками УГКЦ зловмисники розклеїли по цілому місті очорнюючі листівки повні брехні і наклепу з метою розпалити релігійну ненависть щодо УП ГКЦ.

Через тиждень, в ніч на 21 лютого 2016р., невідомі бандити закидали пляшками та лампочками з масляною фарбою різних кольорів фасад монастирської каплиці Різдва Христового, де було розп’яття Господа нашого Ісуса Христа. Так було брутально осквернено каплицю і хрест.

Потім в ніч на 4 березня 2016р. о 24:00 на цю ж монастирську каплицю з рук злочинців полетіли 4 пляшки «коктейлів Молотова». Від ударів проламалося покриття даху і дах загорівся.

29.02.2016р.

Аллах вимагає крові і відрізаних голів Христових учнів. Франциск дбає про те, щоб ця практика прийшла в Європу якомога швидше.

В неділю, 28.02.2016р., Франциск знову закликав Європу до т.зв. чесного розподілу «біженців». Минулого року мусульмани в Єгипті ритуально відрізали голови 21 християнину і провокативно зняли це на камеру. Франциск на це мовчить, тобто схвалює. Того ж року мусульмани таким же способом відрізали голови 30 ефіопським християнам та подібним способом вбивали християн і в Лівії. Однак Франциск затято мовчить. Минулого року виповнилась 100-а річниця геноциду 1,5 мільйона християн у Вірменії. На цей голокост Франциск мовчить. Сьогодні проходить запрограмована ісламізація Європи, яка пов’язана з терактами і злочинами всіх видів. Але тут папа вже не мовчить, а невтомно мантрує одне і те ж: Приймайте мусульманських «іммігрантів» в Європу – на кожну парафію, в кожен монастир і на кожне прочанське місце!

Коран не є такою ж священною книгою, як Біблія, а мусульманський Аллах не тотожний християнському Богу. Однак ці єресі Франциск публічно проповідує.

29.02.2016р.

В Молдові 2 монастирі і 12 священиків виступили на захист православної віри, Євангелія і Священної Традиції. Подібно, як вони, сьогодні проти архиєретика патріарха Кирила виступив би і святий Василій, святий Атанасій та інші захисники правовір’я. Кирило маніпуляційним способом підготував Всеправославний Собор-2016 і через екуменізм з єресями Ватикану прикладає зусилля до самознищення Православної Церкви і спасительної віри! За цей та інші злочини проти Христа, Церкви і російського народу на псевдопатріарха Кирила була проголошена вже кількакратна анатема. Хто свідомо творить єдність з духом і програмою самогубства Православної Церкви, запланованою Кирилом, на того також падає Боже прокляття, анатема.

Синод Молдови був поставлений перед рішенням: або буде захищати беззахисних овець, які звернулися до молдавських єпископів, як до пастирів, або виявиться групою зрадників Христа і Церкви, яка підпорядкувалася антихристівській системі, яку просуває в Православну Церкву архиєретик Кирило.

Сім єпископів Молдови зрадили Христа, Церкву і свій народ та лицемірно засудили захисників правовір’я.

Заключне слово не тільки щодо єресей священика Т.Галіка,

але й щодо єресей декларації Nostra aetate.

У попередніх частинах на конкретних випадках ми показали, як католицький священик Т.Галік ставить під сумнів найосновніші правди християнства. Передусім, дух єресі проявився в тому, що він тонко заперечив Христове воскресіння. За 26 років плоди його публічної діяльності, включаючи літературу, свідчать про те, що Галік не проповідує правовірне вчення і не має Духа Христового, але духа Нью Ейдж. Це – дух неомодернізму і синкретизму. Галік не цитує Св. Письмо в дусі правовірності, але зловживає ним. Він вносить духовний і моральний розклад. З цього випливає ясний висновок – на основі Гал. 1,8-9 Галік є відступник і єретик. Відповідальність за його єретичну діяльність лягає на кардинала М. Влка. Обоє на себе стягнули Божу анатему, яка була оприлюднена ще 29.06.2008 р.

Галік посилається на ІІ Ватиканський Собор, на декларацію Nostra аetate, і на Івана Павла II (Асиж, 1986). Галік дійсно є лише вершиною айсберга. Засудження Галіка і його єресей – це засудження всієї цієї апостатичної системи, яка була просунута декларацією Nostra аetate на II Ватиканському Соборі. Цю єретичну декларацію ухвалив Папа Павло VI. Яка відповідь? Відповіддю є догматична булла Святішого Отця Павла IV «Cum Ex Apostolatus Officio». Булла визначає, що якщо священик, єпископ або навіть папа впаде в єресь або схвалює єресь, то на нього падає Божа анатема – виключення. Все, що він робить, є незаконним і недійсним. Ця булла захищає правовірне вчення Церкви від єресей, які загрожують вірі з боку теологів, єпископів чи папи.

Патріарх Кирило зрадив Христа і Церкву! Анатемою, яка впала на нього, він скликає прокляття на Церкву і народ! На основі апостольського і пророчого авторитету закликаємо Священний Синод Православної Церкви, хай не пізніше 29.02.2016 р. відкличе з уряду відступника Кирила. Якщо цього не зробить, хай до 01.03.2016 р. єпископи України проголосять свій Патріархат. Те саме хай зроблять і єпископи Молдови.

Бог хоче цього!

Продовження аналізу богословсько-літературної діяльності Т.Галіка:

6. Метод релятивізму

Галік вирішує питання, чи всі релігії в своїй основі однакові і мають ту саму вартість: «Можу дати три різні відповіді і кожну відстоювати: НІ, НЕ ЗНАЮ, МОЖЛИВО!».

Цитата: «НІ, звучить моя відповідь, якщо хтось твердить, що “релігії в своїй основі є однакові”: таке твердження рішуче заперечую як релігієзнавець, який при докладнішому вивченні релігій бачить безліч відмінностей».

Відповідь: На перший погляд Галік відповість правильно: НІ. Однак аргумент, який наводить, одразу ж показує, що всю проблему відношення християнства і поганських культів він базує на фальшивому фундаменті. Суть християнства і суть поганства – це дві непоєднювальні речі.

Продовження аналізу богословсько-літературної діяльності Т.Галіка:

5. Метод неособистого підходу до віри

Т.Галік пише: «Мене згіршує христологічна єресь цього фільму («Страсті Христові» М. Гібсона), в якому діло спасіння нашого Господа подається як людське героїчне досягнення – Ісус тут гарно, по-американськи, зображений як чемпіон, як професіонал у перенесенні терпінь, який на рингу з дияволом, бувши тисячу разів у нокауті, знову встане – і врешті по заслузі зійде на сходинку переможця…» («Ніч сповідника», 2006, ст.174).

Це вершина богохульства – порівнювати Христове спасительне страждання зі садомазохізмом і називати Спасителя чемпіоном і професіоналом у перенесенні терпінь.

Продовження аналізу богословсько-літературної діяльності Т.Галіка:

4. Метод віртуальної реальності

Галік пише: «Воскресіння є подією есхатологічного характеру – на це натякає вислів “третій день”, який не є лише відомістю про час – проламуючись до часу, ця подія потребує часу, щоб  проникнути до серця і думок учнів та принести туди світло, уможливлюючи також збагнути сенс Христового терпіння і хреста» («Ніч сповідника», 2006, ст.244).

Чому Галіку так перешкоджає саме цей вислів зі Святого Письма – «третій день»? Бо він не терпить жодної конкретності, жодної реальності. Він літає в самих фантазіях, есхатологіях та віртуальних реальностях, але не зносить конкретної реальності. Третій день є третім днем – що ще хоче в цьому віднайти? Число три – це три, а день – це день. Кожна мала дитина знає, що третій по порядку йде після першого і другого, і що день – це день, а не тиждень, місяць чи рік. І власне тому, що не може з цим собі порадити, мусить вигадати якусь приголомшуючу теорію – так іншими словами скаже, що апостолам аж на третій день дійшло, що три дні тому Господь Ісус помер, і це було те воскресіння в їхніх головах, в яке ми повинні вірити, як нас у цьому переконує Галік.

Продовження аналізу богословсько-літературної діяльності Т.Галіка:

3. Маніпуляційний метод навмисного невисловлювання

Т.Галік продовжує свою маніпуляцію основними правдами християнства – Христовою смертю і воскресінням: «Друге читання (можна читати) як драму з одною дією, в якій обидві версії події відіграються одночасно. Однак лише друге читання, “паралельне”, – це читання очима віри. Але віра тут означає дві речі: розуміння, що тут йдеться про парадокс (що цей другий вимір події “воскресіння” є реінтерпретацією цього першого рівня, але не його подальшим щасливим завершенням)» («Ніч сповідника», 2006).

З цього безглуздя і маніпуляції поняттями, які є антилогічними, Галік робить велику містику. Якщо хтось в неї не вірить, то на думку Галіка, є цілком примітивним, бо «… лише друге читання, “паралельне”, – це читання очима віри». Це означає, що той, хто не сконструює з Євангелія тотальні безглуздя, які зовсім не відповідають дійсності (напр., що смерть і воскресіння нібито є одне і те ж),  а потім ці безглуздя не читає очима віри, – той є невіруючим.

Католики хочуть знати, чи католицький священик Т. Галік є правовірним, чи є єретиком. Він не може бути тим та іншим, хоча це сам про себе стверджує.

Другий метод, який використовує Галік:

2. Метод висміювання

Т.Галік висміює правди віри, Христове Воскресіння навіть називає міфом і казкою з добрим кінцем. Цитата: «Історію Воскресіння можна читати двома цілком різними способами. Або як драму з двох дій, при чому в першій дії справедливий і невинний чоловік засуджений та страчений, а в наступній, другій дії, він воскрес і є прийнятий Богом. Це перше читання означає, що “воскресіння” є хепі-ендом, а отже вся історія є типовим міфом або оптимістичною казкою зі щасливим кінцем» («Ніч сповідника», 2006).

Ким є і за кого вважають священика Томаша Галіка? Він виступає як захисник і спаситель погордженого ним християнства, яке нібито підносить на «вищий» рівень. Галік – член масонської Ради мудрих в ЄС. Його мрія – сісти на Празькому граді в кріслі президента чи хоча б празького архиєпископа. Кардинал Влк завжди схвалював його єретичну діяльність і для цього довірив йому пасторацію університетської молоді, яку Галік систематично інфікував духом буддизму. В «Католицькому тижневику» публікуються його статті і рекомендуються його книги. Тому прості віруючі приймають їх як голос правовірної Католицької Церкви.

Однак багато католиків поправу запитують: Чи Томаш Галік є правовірним священиком, чи єретиком? Які методи він використовує?

1) Метод професійного обманювання

Галік стягує читачів чи слухачів з міцного фундаменту спасительної віри. Він змушує захисників правовірності, щоб вони першими сформулювали його приховані єресі. Тоді на основі їх власних формулювань висміє їх і принизить як примітивних – таких, які зовсім не доросли до такого рівня, щоб могти збагнути його пізнання.

Методи маніпуляції

1) Метод створення фіктивної правди – правдоподібність створює враження справжньої реальності. В одній пісні співається: «Фальшивий успіх, фальшива любов, фальшивий світ… – це не злочини, за які треба розстрілювати – лише за брехню, яка імітує правду». Напівправда є найнебезпечнішою пасткою. У більшості випадків брехню саму по собі можна легко відрізнити, але коли брехня маскується і створює враження правди, то їй легко вірять і легко приймають. Але потім вона викликає велику катастрофу.

Приклад: США в рамках т.зв. програм розвитку надають т.зв. дотації. Це мільйони доларів. Але потім вимагають, щоб за ці гроші були створені, наприклад, гендерні центри при всіх обласних і районних управліннях. Згодом вони служать для проштовхування гендер-шизофренії, яка руйнує сім’ю, підростаюче покоління і дітей. Таким чином, дотації стають психологічною зброєю для самознищення народу: держава повинна взяти гроші і подбати про самознищення. І таких самогубних пропозицій з боку США десятки і сотні, а це як у великому, так і в малому.

Відомо, що патріарх Кирило просовує міжрелігійний діалог з мусульманами, і всі його найближчі співпрацівники приймають це як першочергове завдання. Просунення глобалізаційного міжрелігійного діалогу за зразком Ватикану – це мета VIII Всеправославного Собору. Цей діалог через II Ватиканський Собор відкрив двері ісламізації Західної Європи, пов’язаної з тероризмом. Без Собору ісламізація була б неможливою. Сьогодні в інтересах США просунути цей глобалізаційний діалог і в Російській Православній Церкві для її внутрішнього розкладу – так, як і в Католицькій Церкві.

Минулого року виповнилась 100-та річниця геноциду у Вірменії. Очікувалося, що патріарх Кирило ясно, перед всією Православною Церквою, вкаже на цей голокост і зробить конкретний жест вшанування пам’яті вірменських мучеників. Нічого подібного в ювілейному році не відбулося. Навіть коли в 2015 році відрізували голови християнам в Єгипті і цей відеозапис був оприлюднений, то Ватикан і Кирило одноголосно мовчали, не виступили на захист християнських мучеників і не засудили ісламських терористів.