Роздуми над Словом життя Ів. 16,9-11
«Гріх ‒ у тому, що не вірують у Мене, справедливість ‒ що йду до Отця Мого і ви Мене вже не побачите, суд ‒ що князь цього світу вже засуджений»
Ісус промовляє ці слова на Тайній вечері, тобто за день до Своєї смерті, і говорить: «Кажу вам правду: Ліпше для вас, щоб Я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, пришлю Його до вас. І коли прийде Він, то переконає світ у грісі, у справедливості і в засуді» (Ів. 16,7-8).
Ісус нагадує нам, що Святий Дух покаже світу, тобто людям цього світу, у чому полягає гріх, справедливість і суд. Люди цього світу стверджують, що не мають ніякого гріха, що нікого не вбили, нічого не вкрали і начебто не зобов’язані чинити покаяння. Але це великий обман. Люди цього світу, яких затемнює дух брехні, тобто яких тримає в темряві князь цього світу, нездатні прийняти у своє життя навіть звичайну справедливість. Чому? Тому що вона пов’язана зі совістю і з повагою до прав іншої людини. Але до справжніх прав аж ніяк не належать т.зв. права сексуальних меншин чи ЛГБТ, які дискримінують більшість населення! Також говорити про права дитини ‒ це насмішка над правами. Насправді під цим терміном пропагується найбільше безправ’я. Без будь-якої провини дітей викрадають соціальні служби. Це найбільші злочини, які маскують позитивним словом «права». Але хто має право, той має і відповідальність. Право повинно бути сформоване так, щоб люди були захищені від диктатури злих людей, які зовсім не зважають на справедливість. Щодо суду, то люди, які не мають совісті і лише домагаються своїх т.зв. прав, не поважаючи права інших, звісно ж, уникають і справедливого людського суду, або підкуповують його. Вони хочуть, щоб зло і злочини, які вони чинять, толерували, а їх самих привілеювали. Але нехай усвідомлять, що не знають ні дня, ні години, коли Бог несподівано покличе їх із цього життя і вони будуть поставлені перед Божим судом, якого не уникнуть. Тут не допоможуть ніякі хабарі, якими вони просували злочини проти інших людей.
Ісус вказує на слово «гріх» у глибшому значенні, кажучи: «Гріх ‒ у тому, що не вірують у Мене». Людина, яка не хоче називати зло злом, а гріх гріхом, є рабом духа брехні. Така людина ненавидить Христа, вона є духовно сліпою і не хоче в Нього вірити. Тому вона є винна. Кожна людина повинна шукати правду, тому що має совість. А якщо убиває совість, то все одно несе відповідальність за те зло, яке робить, хоч і за згодою фальшивої совісті. Шукати правду означає шукати Христа. Він є Дорога, Правда і Життя. Невіра в Нього ‒ це вічне прокляття. Ісус каже: «Хто увірує (в Мене), той буде спасенний; а хто не увірує, той буде засуджений» (Мр. 16).
Далі Ісус каже, що справедливість полягає в тому, що Він іде до Отця. Ісус став людиною, але одночасно залишився Божим Сином. Він Бог від Бога, Світло від Світла, Бог істинний від Бога істинного. Тільки Він є Спасителем і справедливо, щоб Він був з Отцем у Божій славі. Було несправедливо, що Він, невинний, був засуджений і жорстоко вбитий. Цю несправедливість Він прийняв добровільно, з любові до нас, щоб дати нам Божу справедливість, тобто спасіння. Тоді Він справедливо заплатив за всі наші гріхи, бо відплатою за гріх є смерть. Ми, які в Нього віруємо, приймаємо Божу справедливість, яка є в Христі Ісусі, нашому Господі. Якщо маємо справедливість, яка походить з віри в Ісуса, тоді й для нас справедливо бути там, де є Ісус ‒ разом із Ним у вічній славі.
Щодо суду, Ісус каже, що князь цього світу вже засуджений. Так, він є засуджений і названий справжнім ім’ям. Ісус назвав диявола батьком брехні і вбивцею (Ів. 8,44). Він уже засуджений, але з Божого допусту він може спокушати нас і до певної міри спричиняти нам труднощі. Однак якщо ми залишаємося в єдності з Ісусом, то нас стосується: «Тим, які люблять Бога, все співдіє для добра», тобто для нашого духовного очищення. Для нього співдіє і князь цього світу, але тільки в тому випадку, якщо ми вірою тримаємося Ісуса, дякуємо за всі наші терпіння і приймаємо їх як надолуження за свої гріхи. Так переживаємо чистилище вже тут, на землі, і будемо охоронені від чистилища після смерті. Тут справджується: «Кого Бог любить, того з хрестом (з терпінням) відвідує». І з цим мусимо рахуватися, знаючи, що апостоли, мученики і всі святі перед нами пройшли цим шляхом переслідування. А також мусимо знати, що Божий ворог вже засуджений і не має над нами остаточної влади. Ми перебуваємо під владою Ісуса Христа, якщо ми Йому вірні і несемо з Ним свої хрести, через які здобудемо вінець вічної слави, як було сказано: «За Тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець, призначених на заріз. Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу».
Після цих слів, коли Ісус пояснив апостолам, в чому полягає суть гріха, справедливості та суду, Він одразу ж додає: «Багато ще Я маю вам сказати, та не перенесли б ви нині. Тож коли зійде Дух істини, Він і наведе вас на всю правду» (Ів. 16,12-13).
Завантажити: Роздуми над Словом життя Ів. 16,9-11
