Роздуми над Словом життя Ів. 15,5
«Я виноградина, ви ‒ гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той плід приносить щедро. Без Мене ж ви нічого чинити не можете»
Ці слова Ісус промовляє під час Тайної вечері, коли відкриває апостолам глибоке таїнство єдності між Ним і тими, які Його прийняли, а також між Ним та Небесним Отцем. Це відношення (а насправді нове життя, Боже життя в нас) забезпечується нашою єдністю з Ісусом, подібно як гілки з’єднані з виноградною лозою, якою є Христос. Нас, тобто гілки, оживляє той самий сік життя. Тим соком, тією життєдайною силою є Святий Дух.
У цьому слові Ісус вказує на те, що умовою принесення плодів є перебування в Ньому. Тоді ми самі повинні давати Йому простір у своїй душі, приносячи дрібні жертви через відречення від своєї волі, щоб Він міг в нас жити і проявляти Себе тим, що через нас зможе реалізувати Божу волю. Тоді ми дійсно принесемо плоди для вічності. Ці вчинки, коли заради Ісуса ми відрікаємося себе ‒ і не лише у зреченні злого, але й коли задля Ісуса зречемося добрих та нейтральних речей, щоб у даній ситуації на перше місце поставити Божу волю, ‒ ці вчинки мають тривалу вартість, і то протягом усієї вічності. Умова полягає в тому, щоб перебувати; але щоб перебувати із Христом, ми повинні вірою та актом побожності усвідомити присутність Христа, віддати Йому дану ситуацію і принаймні протягом цього короткого часу перебувати у єдності з Ним, і то в активній єдності. Для нас неможливо постійно активно перебувати з Христом, бо ми мусимо зосереджуватися і на певних обов’язках. Але можемо хоча б короткою молитвою, зітханням освячувати їх.
Крім того, Ісус підкреслює важливу правду, щоб ми усвідомлювали Його слова: «Без Мене ж ви нічого чинити не можете». Тобто не можемо робити нічого доброго, нічого з того, що залишається для вічності. Ми можемо робити всіляку марноту, свавілля і зло. Це можемо. Але насправді це є ніщо для вічності, а ще й шкода для нас. Ми повинні чинити Боже діло, а умова ‒ духовна єдність з Ісусом.
Завантажити: Роздуми над Словом життя Ів. 15,5
