Роздуми над Словом життя Пс. 105,4
«Шукайте Господа і Його силу, шукайте Його обличчя завжди.»
У Псалмах часто повторюється, що ми повинні шукати Господа. Ми повинні шукати Його обличчя і Його силу, отож і Його всемогутність. Процес пошуку ‒ це болючий процес. Коли людина щось втратить, то має неспокій, душевний біль. Особливо, коли річ, яку втратила, є важлива чи цінна. Найціннішою річчю для нас є вічне життя. А це вічне життя Господь дав нам у Його Сині Ісусі Христі.
Шукати Господнє обличчя означає увійти в Божу присутність, усвідомити, що Бог мене бачить, а я цілковито Йому відкриваюся і знаю, що нема сенсу щось приховувати від Нього, бо Він усе знає.
Обличчя Його Сина, мого Відкупителя Ісуса Христа, шукаю також на молитві. Можу уявити собі Його обличчя, і то дуже живо та конкретно. Цей внутрішній образ є тим правдивіший, чим більш внутрішнє відношення до Нього я маю. Тому святі наголошували на роздумах у внутрішній молитві про Христові страждання, особливо на хресті. Вони мали три короткі гасла: бачу, чую, переживаю. В дусі вони бачили проколені руки Ісуса, і кров, яка з них тече. Вони чули болісні стогони і переживали з Ним Його біль. Деякі святі навіть отримали і т.зв. Христові стигми на руках, на ногах і на серці. Нам не потрібно прагнути мати ці стигми, але ми повинні прагнути внутрішнього з’єднання з Ісусом, запитувати себе: «Що Ти, Ісусе, витерпів задля мене, а що я задля Тебе?».
Не лише в молитві, але потім і в конкретному терпінні (душевному чи фізичному) ми повинні з’єднувати свій біль з болем Ісуса, переживати з Ним співрозп’яття так, що в даній ситуації зрікаємося своєї волі, своєї невіри, своїх докорів, але навпаки, дякуємо за це терпіння, бо знаємо, що воно може бути використане як чистилище на землі і може врятувати нас від чистилища після смерті. Одночасно воно може стати і джерелом місії для багатьох ‒ щоб вони навернулися з дороги смерті на дорогу життя. Як взивала одна свята: «Я б хотіла терпіти найбільші страждання аж до кінця світу, якщо б через це врятувалася хоча б одна душа». Нам не потрібно придумувати собі страждання, але потрібно з вірою його приймати. Звичайно, бувають ситуації, коли слід уникати терпіння, але якщо неможливо його уникнути, то маємо його прийняти, але з вірою та в єдності з терпінням Ісуса.
Що стосується зображення Христового обличчя, намальованого різними художниками, то воно не завжди веде нас до особистого відношення до Ісуса. Особливо сучасні художники, які не мають нічого спільного з внутрішнім відношенням до нашого Господа і Спасителя, неспроможні намалювати справжню ікону Христового обличчя. Якщо художник малює також нечисті картини чи займається окультними практиками і поганськими псевдорелігіями, або слухає декадентську музику і має духа світу, тоді намальований ним образ є для віруючих перешкодою у відношенні до Ісуса. Справжня ікона повинна вести до особистого відношення і говорити, викликати у людини співчуття до великих страждань Ісуса, а водночас любов до Нього. Фальшиві сучасні ікони і статуї не ведуть до побожності і до особистого відношення до Ісуса. Часто це просто карикатури та богохульство.
У Христовому обличчі мав би бути виражений глибокий погляд з Ісусових очей до моїх очей. Не лише велике терпіння, яке Ісус приносить за мене, але водночас погляд, повний любові, а також болю через те, що насправді я не люблю Христа, не виконую Його заповідей, не знаходжу для Нього часу. Звичайно, кожен з нас має щоденні обов’язки і ми повинні їх виконувати, не можемо бути на молитві 24 години на день. Це неможливо, і Бог не вимагає цього від нас. Але Ісус з болем каже апостолам, а це стосується і нас: «Не могли ви хоча б однієї години чувати зі Мною? Чувайте і моліться!» Так, принаймні одну годину на день. Це потрібно як мінімум для нашої душі, особливо в теперішній час, коли люди цілими годинами сидять в Інтернеті. Таким чином вони здебільшого відкриваються марноті і навіть шкідливим для душі речам. І навіть якщо б так не було, то все ж витрачають багато часу. Не достатньо спілкуватися на горизонтальному рівні, навіть якщо б виконували місію через Інтернет. У будь-якому випадку, християнин повинен виділити на молитву певний час, принаймні одну годину на день. Тому так важливо для кожної християнської сім’ї дотримуватись молитовного часу ‒ Святої години з 20:00 до 21:00. Без неї людина залишається у хаосі світу і не знаходить сили виконувати Божі заповіді та спілкуватися зі своїми найближчими у сім’ї. Також важлива годинна молитовна сторожа кожного четвертого тижня. Це створює безперервну молитву до Бога за нас, за наші сім’ї і за наш народ; це є місія молитви.
Коли людина молиться, то на молитві має шукати Боже обличчя, тобто усвідомити, що Бог мене бачить. Коли за щось просимо, треба усвідомлювати, що в Бога нема нічого неможливого. Ми повинні повірити, як Пресвята Богородиця, а потім твердо стояти у вірі. Це стосується особливо тих випадків, коли просимо за духовні цінності, за навернення ближніх, за їхнє спасіння. Особливо потрібно, щоб батьки молилися за своїх дітей, передусім за тих заблуканих.
Завантажити: Роздуми над Словом життя Пс. 105,4
