Роздуми над Словом життя Рим. 8,38-39
«Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любові, що в Христі Ісусі, Господі нашім»
Тут названо 8 конкретних речей, в яких ми славно перемагаємо і які не можуть відлучити нас від Божої любові. Не відлучить нас ні смерть, ні життя. Згадаймо про мучеників. Вони добровільно йшли на смерть, а що більше, добровільно йшли на дуже жорстокі муки. Чи це був святий Лаврентій, якого обпікали на рожні, чи свята Катерина Олександрійська, яку жорстоко катували, чи інші мученики, яким відрізали окремі члени… І це було не тільки в ранній добі християнства, мученики були протягом усієї історії аж до сьогодні.
Далі сказано: ні злі ангели, ні князівства темряви, які діють на християнського борця ‒ іноді дуже сильно, приховано і підступно. Але навіть вони не можуть відлучити його від Христа.
Опісля говориться: ні теперішнє, ні майбутнє ‒ тобто ні боротьба, яку людина тепер переживає, ні те, що її чекає в майбутньому і чого вона не повинна боятися. Чому? Бо над усім цим ми здобуваємо перемогу силою Того, який полюбив нас. Це сила Ісуса, який є в нас. І якраз через малі і великі страждання відбувається очищення від духовних пут, які є в нашій душі, і які походять з первородного гріха.
Після цих шести конкретних речей сказано на загал: ні сили ‒ тобто ні сила людська, ні сила диявольська, навіть у всіх її найрізноманітніших формах, не можуть відлучити нас від Господа Ісуса та від Його любові до нас.
Далі сказано: ні висота, ні глибина. Ні висота ‒ якщо Бог дасть нам, наприклад, певний високий авторитет, як церковний, так і світський, або навіть дасть певну славу, то справжній Христовий учень не дозволить обманути себе власною гордістю, але довірений йому авторитет відповідально використовує і старається служити не своєму его, але Богу та безсмертним душам. А якщо прийде якась глибина, коли ми принижені, висміяні і навіть ув’язнені за правду і за Христа, морально очорнені, або переживаємо безвихідну ситуацію чи навіть спокусу впасти у депресію, але якщо ми в першу чергу боремося за єдність з Ісусом, то навіть це не відлучить нас від Нього.
Один китайський християнин понад 10 років перебував у в’язниці, переважно в одиночній камері, де мусів весь час стояти. Йому не дозволяли ні сісти, ні відпочити, і знущалися ще іншим способом. Тільки на ніч кидали йому матрац на бетон. Коли його запитували, як він міг це витримати, він підняв очі до неба, його обличчя засяяло і він почав співати пісню, в якій повторювалися слова: «Ніщо не відлучить нас від любові Христової!».
Єдине, що може нас відлучити ‒ це наша вільна воля! А це відбувається тоді, коли дозволимо обманути себе гордістю, страхом, невірою і самі віддалимося від Христа. Тому ми повинні постійно каятися! Якщо тримаємося Ісуса, тобто любимо Його і знаємо, чому Його любимо ‒ бо Він перший полюбив нас, був принижений і віддав Своє життя за кожного з нас, щоб здобути нам вічне життя, ‒ тоді ніщо нас не відлучить. Крім того, Ісус є в моєму нутрі і разом зі мною терпить, а також дає мені силу. Він ‒ найвірніший приятель, який ніколи не покине мене. І навіть якби всі мене покинули, Він ‒ ніколи! В Ньому маю певність вже тут, на землі, і навіки у небі.
Вкінці сказано, що ніщо не може відлучити нас від Божої любові, яка є в Христі Ісусі, нашому Господі, ані інше якесь створіння. Ми автоматично прив’язуємось до створінь, і невпорядковані прив’яза-ності відділяють нас від Того, який є Сотворителем. Ми віддаємо перевагу творінню над Творцем, робимо творіння ідолом або зловживаємо ним, завдаючи йому і собі шкоди ‒ дочасної і вічної. Ми повинні любити свого ближнього, але як себе. А себе ми повинні любити так, що змагаємося за своє спасіння і за своє вічне щастя, а цього бажаємо і ближньому. Це чиста любов. Ми повинні любити і створіння, але настільки, наскільки це служить для досягнення кінцевої мети. Ми не можемо бути рабами речей, матерії, матеріалізму чи поганих стосунків, які суперечать Божому закону. Тому треба постійно пам’ятати: «Вгору піднесім серця! Піднесли до Господа!». Борімося доброю борнею! Якщо б ми врятували для вічності хоча б одну-єдину душу, це має велику вартість!
Завантажити: Роздуми над Словом життя Рим. 8,38-39
