Роздуми над Словом життя Рим. 8,18
«Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з’явитися.»
Коли ми роздумували над попереднім віршем і усвідомили, що ми є Божі діти та Божі спадкоємці, співспадкоємці Христа, це наповнило нас безмежним миром і щастям. Одночасно ми усвідомили умову участі в Божій славі: «Якщо ми страждаємо разом із Ним», з Христом.
Апостол Павло свідчить, що страждання нинішнього часу неможливо порівняти з майбутньою славою, яка нам з’явиться. Найбільше страждання колись закінчиться. Якщо б ти був прив’язаний до інвалідного візка, якщо б у тебе замість рук були цурпалки, якщо б ти не міг ходити, якщо б ти був паралізований, як дівчина Джоні, яка могла рухати лише головою, а руки і ноги мала паралізовані, або якщо б ти мав ще інші болі – це все колись закінчиться. Але вічність, яка настає після смерті, ніколи не закінчиться! Тому мученики змогли сміливо йти навіть на жорстоку смерть. Усі апостоли були готові пожертвувати своїм життям за Христа. Зрештою, і сьогодні багатьох християн в Африці та в інших частинах світу вбивають за те, що вони є вірними Христові! Згадаймо відеозапис із недавніх часів: єгипетські мученики клячать на березі моря, їх кидають на коліна, а потім на землю, і відрізають їм голови. Це молоді чоловіки, батьки малих дітей. Достатньо було б лише зректися Христа… Але вони цього не зробили!
Один християнин в Китаї за свою віру провів у в’язниці 10 років. Тривалий час він перебував в одиночній камері, мусів стояти, не міг навіть перепочити, підлога була бетонна, і лише на ніч йому на кілька годин кидали на землю матрац. Коли він повернувся з в’язниці, один християнин запитав його: «Як ти міг витримати такі довгі терпіння?». Замість відповіді він з великою довірою підвів очі до неба і почав співати пісню, яка містила слова якраз цього вірша: «Страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з’явитися». При цьому в нього текли сльози вдячності за те, що він міг у своєму житті терпіти з любові до Ісуса та жертвувати своє терпіння і за своїх братів.
Інший приклад з життя 40 севастійських мучеників. Це були християнські воїни, засуджені на смерть за те, що не хотіли приносити в жертву ідолам кадило – на відміну від сучасного папи Франциска, який ввів ідола Пачамаму просто до головного храму в Римі. Під час морозу мученики мусили цілу ніч стояти в озері. На їхньому прикладі можна побачити, як важливо в терпінні відкритися Богу. Один з воїнів, коли стояв у холодній воді і у великих болях почав роздумувати, піддався спокусі, вибіг з озера, відрікся Христа, увійшов до приготованої на березі теплої лазні, але відразу ж на порозі впав мертвий. В той момент один з охоронців побачив, як над мучениками сходить 40 сяючих вінців Божої слави. Він помітив, що один опускається над порожнім місцем, тому швидко стрибнув у воду, визнав Христа і так, пожертвувавши своїм земним життям, здобув вічну славу.
І перед нами завжди є можливість вибору: або в стражданні відкритися Богу, або зрадити. Приймати страждання ми повинні вчитися на дрібних речах. Свята Тереня померла у 24 роки і не була надзвичайною мученицею. Але все ж, коли малі терпіння з великою любов’ю з’єднувала з Ісусом, досягла великої святості. Чи це не є якраз програма для нас, для наших віруючих, які перебувають в онкології, які покинуті в старості, або повинні зносити терпіння, протистоячи тиску цього світу, який просуває аморальний розклад молоді? Хто виступить проти цього тиску, переживає внутрішнє страждання. Ми можемо зокрема у молитві з’єднувати це своє страждання з Ісусом, коли молимось за нашу молодь, щоб Бог дав їй ласку глибокого навернення та витривалості у вірності Ісусові аж до смерті.
Пам’ятаймо в цей час Посту, протягом цих двох тижнів, що яким би важким не було страждання, його неможливо порівняти з майбутньою славою, яка чекає нас, якщо в стражданні ми будемо з’єднуватися з Ісусом. Він є наша сила.
Завантажити: Роздуми над Словом життя Рим. 8,18
