Роздуми над Словом Життя Рим. 5,15
«Та не так воно з провиною, як з даром ласки. Бо коли через переступ одного померло багато, то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох»
Це Слово життя знову вказує на переступ Адама, через якого в людську природу увійшов гріх, а також вказує на наше відношення до Христа, через Якого нам дарована ласка оправдання.
У попередньому 12-му вірші написано: «Як через одного чоловіка (Адама) ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, то таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили». У цьому вірші сказано, що через одного чоловіка – Адама – ми успадкували гріх, а через гріх − смерть. Смерть заторкнула нас усіх, ми всі згрішили. Мала дитина не може грішити свідомо, але в собі вже має успадковану програму і при першій нагоді почне грішити.
У 17 вірші пояснено: «Бо коли через переступ одного (Адама) смерть царювала завдяки чинові одного, то тим більш ті, що одержують щедро ласку і дар оправдання, царюватимуть у житті через одного Ісуса Христа».
Протягом двох тижнів ми будемо повторювати 15-й вірш, де написано: «Та не так воно з провиною, як з даром ласки. Бо через переступ одного померло багато». Знаємо, що, наприклад, коли хтось займається окультизмом, то за цю провину стягне прокляття аж до свого 3-4 покоління. Зрозуміло, що у всіх потомків воно не проявиться однаково. Так само, і коли, наприклад, батько є хронічним алкоголіком, то його діти, переважно хлопці, матимуть сильну схильність до алкоголізму. Звичайно, якщо ж дитина усвідомить гріхи своїх батьків, і на противагу цій схильності, намагатиметься випрошувати Божу ласку, то ці наслідки зможе подолати, і вони вже на неї не матимуть впливу.
Що стосується первородного гріха, то через те, що Адам не послухав Божого наказу, він відкрив себе і своє потомство на дію гріха. Цей духовний генетичний код покладів зла і брехні ми всі успадковуємо. Однак, це не означає, що ми всі будемо підлеглі вічній смерті. Бог змилосердився і дав нам Спасителя. Бог дав нам більше, ніж Адам зіпсував. Але мусимо вірою прийняти Христа і намагатися, з Божою ласкою, через покаяння постійно обновляти єдність з Ним та зберігати Божі заповіді. Тоді ми стаємо спадкоємцями Божого царства, Божими дітьми, і нас чекає вічне життя після смерті.
Св. Августин взиває: «Щаслива провина, яка здобула нам такого великого Спасителя!». Сам Бог бере нашу людську природу і вмирає на хресті за кожного з нас, щоб відкрити нам двері до вічного життя. А наше вічне життя є безпосередньо в цій найбільш внутрішній єдності з Богом, бо Ісус взяв на себе не ангельську, але нашу, людську природу, цим самим піднісши нашу природу навіть вище гідності ангелів. Але є умова − прийняти Ісуса, наслідувати Його і залишатися Йому вірним до смерті.
Завантажити: Роздуми над Словом Життя Рим. 5,15
