Роздуми над Словом Життя Гал. 3,6-7
«Як Авраам „увірував в Бога, і це було зараховано йому за оправдання”,
тож знайте, що тільки віруючі є правдиві сини Авраама»
Перед 6 і 7 віршем, у 5 вірші написано: «Чи ж той, хто подає вам Духа і творить між вами чудеса, робить це завдяки ділам закону, чи тому, що ви повірили проповіді?» Тут апостол знову підкреслює, що чуда і знамення, які робить Бог, Він робить не тому, що ми виконуємо закон, а тому, що ми повірили і стоїмо у вірі. Святе Письмо чітко вказує, що ми не повинні думати, ніби Бог оправдовує нас тому, що ми своїми силами намагаємося виконати Закон. Тоді б ми помилялися – так само, як і в тому випадку, коли б думали, що з цієї ж причини Він дає нам Святого Духа.
У 6 вірші апостол продовжує: «Погляньте на Авраама, як він увірував в Бога, і це було зараховано йому за оправдання. Апостол знову вказує на Авраама, який подається нам як приклад віри. Він повірив Богові, повірив в Божу всемогутність, і стояв в цій вірі, незважаючи на великі випробування. Віра була зарахована йому за оправдання, тобто через віру він був оправданий зі своїх гріхів. У 7 вірші апостол каже: «Тож знайте, що тільки віруючі – правдиві сини Авраама.». Віра в єдиного Бога Творця є підставою оправдання з гріхів. Сьогодні говорять про міжрелігійний діалог з поганами і навіть проповідують єресь, що вони мають власну дорогу до спасіння, і що начебто ми всі маємо того самого Бога. Але це брехня! Всіх нас сотворив той самий Бог, але погани заперечують цього Єдиного і Всевишнього Творця та вшановують своїх богів, які насправді є демонами. Так як Авраам, поводиться той поганин, що керується своєю совістю, яка є голосом Божим. Коли бачить навколо себе безмежну велич всесвіту і мудрість таїнства життя, то відмовляється поклонятися демонам і починає вірити у Всевишнього Бога. Тоді він намагається жити згідно зі своїм сумлінням, остерігатися зла і чинити добро. Навіть якщо така людина ніколи не чула про Господа Ісуса, то власне внутрішньо Його приймає і через Нього осягає спасіння. Але погани йдуть цією дорогою тільки у виняткових ситуаціях, бо перебувають під великим тиском, і аж терором чарівників, шаманів та поганських культів. Вийти з такого рабства не так просто. Тому християни зобов’язані проповідувати їм основні правди віри, щоб вони могли повірити і бути спасенними. Якщо замість справжньої місії проповідують якийсь міжрелігійний діалог, в якому з фальшивої толерантності нічого не говорять про Христа і спасіння, то будуть винуваті в загибелі душ. Сьогодні фальшиво стверджують, що місія є непотрібною, що це, мовляв, перетягування, і що погани начебто мають свою власну дорогу до спасіння. Однак це велика брехня і обман!
У 8 вірші написано: «…в Писанні передбачено, що Бог оправдає поган вірою». Отож наш обов’язок – проповідувати істинну віру в Ісуса Христа!
Завантажити: Роздуми над Словом Життя Гал. 3,6-7
