Роздуми над Словом Життя Рим. 4,9-10
«Чи ж оце щастя лише для обрізаних, а чи й для необрізаних? Бо ми говоримо: „Віра була зарахована Авраамові як оправданняˮ. Як же зарахована? Як він уже був обрізаний, чи як ще необрізаний? Не як він був обрізаний, але як необрізаний»
Апостол запитує: «Чи ж оце щастя лише для обрізаних, а чи й для необрізаних»? Євреї наголошували на обрізанні і пов’язували з ним цілу релігійну систему певних обрядів. Небезпека полягала і полягає в тому, що через наголошення на другорядних речах усувається суть, в даному випадку – суть спасіння, яке полягає в особистому відношенні до Бога.
Спасіння залежить від спасительної віри, яка виходить з усвідомлення того, що людина є грішною перед Богом. А це має вести до покори, а одночасно до палкого прохання про прощення гріхів. Так було ще в часи Старого Завіту. Але тепер, після приходу Ісуса, суть всього Писання, як Старого, так і Нового Завіту, сконцентрована до прийняття Ісуса Христа. Як? Вірою. Вірою приймаю, що Він на хресті заплатив за всі мої гріхи. В годину смерті не будемо потребувати нічого більше, як тільки взивати Боже Ім’я – і то з вірою, бо сказано: «Кожен, хто призове Ім’я Господнє, спасеться!»
Завантажити: Роздуми над Словом Життя Рим. 4,9-10
