Слово Патріарха Іллі на свято Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії
«Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім’я Назарет, до діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф, з Давидового дому; ім’я ж діви було Марія. Ввійшовши до неї, ангел сказав їй: „Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками!”» (Лк. 1,26-28).
«Благодатна» по-грецьки «кехарітомене». Первородний гріх ‒ це нестача Божої благодаті, її втрата. Але Марія була сповнена благодаті, тому що Бог мав із Нею надзвичайний план у ділі спасіння. Кожна людина народжується в первородному гріху. У цьому Божому плані Богородиця була збережена від первородного гріха, оскільки мала бути другою Євою, матір’ю Спасителя та матір’ю нового потомства. Ісус є Єдинородним Сином Божим, але також і первородним. Ми, які прийняли Ісуса, є другородженими синами та дочками Пресвятої Богородиці. Ісус ясно це виразив у годину Своєї смерті. Він сказав учневі, який стояв під хрестом і представляв цілу Церкву: «Ось Мати твоя!» (Ів. 19,27).
Христос здобув для нас благодать, щоб ми були визволені від первородного гріха і могли отримати вічне життя. Задля Христових заслуг Марія була наперед збережена від первородного гріха, тобто зовсім не була ним осквернена. Це догма про Непорочне Зачаття. Цю правду віри Православна Церква практично визнає, але не формулює так, як Західна Церква, яка проголосила її обов’язковим вченням у 1854 році через папу Пія IX: «Пресвята Діва Марія від першої миті свого зачаття, задля особливої благодаті і привілею всемогутнього Бога, з огляду на заслуги Ісуса Христа, Спасителя людського роду, була збережена від будь-якої скверни первородного гріха».
Догма про Непорочне Зачаття виходить з цілого вчення Церкви, хоча й була сформульована лише 8 грудня 1854 року. Здебільшого правда віри чітко формулюється аж тоді, коли виникає якась проблема. Тому було проголошено і цю догму. Поки що православні не приймають цієї термінології, але й вони називають Богородицю «Пречиста». Цей термін подібний до терміну «не осквернена гріхом».
Погляньмо на теологічне обґрунтування цієї догми віри. Догма про Непорочне Зачаття Діви Марії жодним чином не суперечить догмі про всезагальність первородного гріха та потребу відкуплення. Ця догма віри говорить: «Доцільною причиною Непорочного Зачаття Марії було її Божественне материнство». Це аргументи для чіткого формулювання догми про те, що Марія була зачата без пороку первородного гріха. У Святому Письмі читаємо, що коли перші люди згрішили і Бог вигнав їх з Раю ‒ вже тоді Бог сказав змію, дияволу: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову…» (Бут. 3,15). Єва, перша мати нашого людського роду, не мала ніякої ворожнечі з дияволом. Навпаки, вона подала йому руку і виявила приязнь. Вона повірила дияволу і отрута первородного гріха уразила не тільки її, але й усіх її нащадків.
Нова жінка, яка дійсно наступає змію (дияволу) на голову ‒ це Мати Ісуса. Це гарно виражає книга Одкровення у 12 главі, де говориться про дракона, що хотів знищити жінку, яка мала народити. Ця глава починається словами: «І знамення велике видно було на небі ‒ жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок» (Одкр. 12,1). Ця цитата стосується Богородиці, і в певному сенсі ‒ Церкви. Те, що це стосується насамперед Богородиці, сказано у 17 вірші: «І розлютився дракон на жінку, і пішов воювати проти решток її нащадків». Хто є цими нащадками? Святе Письмо говорить, що це ті, «які зберігають заповіді Бога і мають свідчення Ісуса Христа». Це її духовні діти.
Отож, Ісус ‒ її первородний, а одночасно єдинородний, син. Інших дітей у Марії не було. Святий Август виразив віру ранньої Церкви словами: «Марія була дівою до народження, під час народження і після народження». Дехто каже, що після народження вже ні, що Вона мала інших дітей. Але це брехня. Чи Ісус на хресті передав би Свою Матір чужій людині, якщо б мав братів і сестер? Ні. Він би Її передав її власним дітям. Це лише один із багатьох аргументів на підтвердження повсякчасного дівицтва Богородиці.
У Святому Письмі написано, що Ісус бачив учня під хрестом. Ісус сказав учневі: «Ось Мати твоя!» ‒ і учень прийняв Її до свого найвласнішого ‒ по-грецьки eis ta idia; тобто не тільки до себе, але В СЕБЕ. Тут говориться про учня. Хто такий учень? Ісус каже: «Хто не зречеться всього, що має, не може бути Моїм учнем» (Лк. 14,33). Не тільки Іванові, але й кожному учневі, який духовно стоїть під хрестом, Ісус дає Свою Матір. Тут відбувається духовна трансплантація нового серця згідно з Божою обіцянкою «Дам вам нове серце» (Єз. 36,26). Тим новим серцем є Марія. Вона є новим духовним центром. Ми маємо в собі Єву. Як? Через духовну отруту, яку ми успадкували від неї. Це «стара людина» в нас, наша порушена гріхом природа. Тому Ісус дає нам нове серце, новий духовний центр. Це не фізичний м’яз. Він створив це нове серце. Це територія, де діють інші закони, оскільки Марія була збережена від первородного гріха.
Приклад: Коли в 1956 році в Угорщині спалахнуло повстання проти комунізму, комуністи хотіли засудити на смерть і угорського кардинала Міндсенті. Однак він, переодягнувшись, прийшов в американське посольство. Цим самим він був в Угорщині, але одночасно і не був, адже там діяли інші закони, відповідно до яких він був героєм. Але якщо б він вийшов за поріг посольства, то будь-хто міг би його вбити. Там уже діяли інші закони.
Зараз ми підійшли до питання справжньої свободи і глибоко розглядаємо питання первородного гріха ‒ родовища зла в нас. Боже слово каже: «Найлукавішим за все є людське серце» (Єр. 17,5). Так описаний первородний гріх, який водить нас за ніс і має в собі генетичний код самознищення. Сьогодні він масово проявляється на всьому людстві через гендерну ідеологію та програму редукції до т.зв. золотого мільярда. Це заплановане самогубство, і народи наче втратили розум: приймають заходи, які до нього ведуть. Так, це робить гріх. Коли людина дасть йому простір, то стане його рабом, а тоді, хоч-не-хоч, котиться донизу. Адже коли скаже «А», мусить сказати і «Б», а тоді далі і далі… І це вже важко зупинити. Тому потребуємо Божої допомоги в духовній боротьбі з гріхом, з тією втіленою брехнею і темрявою в нас. Ми не зможемо самі себе витягнути за волосся з болота гріха, як це зробив барон Мюнхаузен.
«Стара людина» постійно настроює нас проти Бога, проти Його Заповідей і проти ближніх. Та це не проявляється так сильно, якщо йдеться про якісь дрібниці. Але якщо ці різні дрібні терпіння і перехрещення нашої волі людина не приймає з подякою як хрест, з яким іде за Господом, не кається за це і не віддає це Богові, то це починає в ній «бродити» і раптом настає вибух проти Бога, навіть богохульство, і людина займе таку позицію, ніби Бог повинен бути її слугою, який зобов’язаний виконувати все, що вона хоче. А потім, як тільки щось не відповідає її уявленням, стискає кулак…
І це Бог допускає, щоб ми знали, що в нас є. Інакше ми думали б, що ми вже майже святі і без гріха. Тільки Богородиця була непорочною, а ми всі грішні. Святе Письмо говорить: «Всі згрішили» (Рим. 3,23), бо ми вже народилися в гріху. Богородиця була збережена від первородного гріха задля нас, щоб дати нам Спасителя.
Можливо, хтось хотів би Їй заздрити… Але чи знаєте, скільки Вона має турбот, щоб подбати про всіх неслухняних дітей? Вона мусить дивитися на всю цю людську нужденність, нести її, бачити, як плюють Ісусові в очі… Марія знову і знову переживає Голготу разом зі своїм Сином, знову і знову стоїть під хрестом. Вона дійсно Цариця мучеників. Не думаймо собі, що Їй це нічого не коштувало. Марія ‒ Мати болю, яка розділяє з Ісусом любов до нас, турботу про наші душі, про наше спасіння. Вона бореться за кожного з нас. А ми часто схожі на впертих, неслухняних дітей. Скільки клопоту Вона має з нами!
Апостол Іван на закінчення книги Одкровення пише: «І побачив я місто святе, Єрусалим новий, що сходить з неба від Бога, приготований, мов наречена, прикрашена для мужа свого. Почув я від престолу голос великий, що говорив: „От, житло Бога з людьми, і Він житиме з ними, вони ж народом Його будуть, і сам Бог буде з ними”» (Одкр. 21,2-3).
В духовному сенсі Марія є дійсно тим новим Єрусалимом. Через Неї Бог дав нам Спасителя. Вона є тим новим містом, місцем, де не діють закони гріха, але діють інші, Божі закони. Вона «кехарітомене» ‒ повна благодаті, як сказав архангел Гавриїл, коли привітав Її під час воплочення Божого Сина.
Ми святкуємо свято Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії. Звертаймося в молитвах до нашої Непорочної Матері не лише сьогодні, але й під час кожної спокуси та в кожній потребі.
Завантажити: Слово Патріарха Іллі на свято Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії (2020)
