Слово Патріарха Іллі: Марія ‒ умова для життя
Іноді трапляється, що більшу частину молитви людина перебуває у розсіянні, хоч у нібито побожному розсіянні. Потрібно зректися себе і усвідомити: «СТОП! Де тут є Ісус, в цій так званій побожності, у цій молитві?».
Щоб ревніше молитися, можу допомогти собі таким простим образом, уявою: я наче тримаю розкриті двостулкові двері ‒ одну половину дверей (або одне крило) однією рукою, а другою рукою ‒ друге крило, бо інакше двері відразу ж закриваються. Усвідомлю, що тепер через ці відкриті двері заходить світло ‒ саме тому, що я їх тримаю, тобто тому що я розп’ятий з Христом і перебуваю у світлі. Переді мною є Христовий хрест. Дивлюся Ісусові в очі і усвідомлюю, що з моїх очей до Його очей виходить промінь надзвичайно сильного світла, який з’єднує мене з Ним. Дивлячись на мене, Ісус промовляє слова. Які? Він промовляє Свій заповіт. Кому? Учневі. Хто є учнем? Той, хто стоїть під хрестом, хто розп’ятий з Христом, хто покинув усе ‒ свої теорії, свої плани ‒ і стоїть у послусі віри, у послусі Богові, у послусі Його слову. І я тепер стою в послусі останньому Ісусовому слову, заповіту з хреста. І раптом, немовби до того променя, який виходить з Його очей до моїх очей, Ісус вкладає слова: «Ось Мати твоя». Учень під хрестом (а тепер і я є учнем) реагує на це слово. Як? Вірою. Що він зробив? Прийняв Марію. Куди? До свого найвласнішого, eis ta idia. Як? Вірою. Духовно, а не фізично.
В нас є програма Єви. Яка це програма? Послух дияволу та сумнів у Божому слові ‒ тобто невіра. А яка програма Нової Єви, яку нам дає Ісус, і яка водночас є Його і нашою Матір’ю? Послух віри. У Ній Слово стало Тілом, а не в Єві. Марія є кехарітомене ‒ повна ласк. Бог обрав Її. Вона каже: «Я раба Господня. Хай мені станеться за Твоїм словом (а не за моїм)». Тому Ісус дає нам Її з хреста за Матір. Це насправді духовна трансплантація. Яка умова цієї трансплантації? Бути розп’ятим. Це означає, що душевна і духовна область в нас у цю мить повинна бути недієвою і ми повинні дозволити Богові повністю діяти. Так само недієвий той, кому роблять фізичну трансплантацію серця. Бог каже: «Я дам вам нове серце» ‒ а не хтось інший. Цю операцію виконує Бог. Де? На Голготі. Через кого? Через Свого Єдинородного Сина. Коли? В годину Його смерті, через слова «Ось Мати твоя». Учень прийняв Її, не відкинув. А я? Так, Господи, і я учень. І я тепер духовно бачу Тебе на хресті, дивлюся Тобі в очі. Я маю таку саму віру, як апостол Іван під хрестом ‒ біблійну віру. А оскільки приймаю всі правди Божого слова, всі правди Євангелія, а не окремі, які мені підходять, то приймаю і цю правду.
Отож потрібно бути під хрестом, потрібно бути розіп’ятим, духовно тримати ці «двері», щоб бути у світлі, наш погляд має бути спрямований до Христових очей, і маємо усвідомлювати Його погляд, той промінь світла з Його очей до моїх. У цьому промені з’єднання з Христом надходить Його слово. І в цю мить діє Святий Дух ‒ так само, як діяв при воплоченні Божого Слова. Перш ніж прийти, Ісус підготував умови. Цією умовою був новий ґрунт, нове серце, нова жінка, наперед збережена від первородного гріха через заслуги Христа. Такий був Божий план. А цю нову жінку Ісус в годину смерті дає нам, тобі. Приймаю! Я вже колись прийняв Її, але щодня маю знову обновляти єдність з цією правдою ‒ так, як щодня приймаю рідину, життєдайну воду, необхідну для життя. Ми можемо прожити без їжі, скажімо, 40 днів, і не помремо, але без води так довго не витримаємо. Спраглий жадає води. Вона є умовою для життя. А Ісус дає нам умови для духовного життя ‒ Пресвяту Богородицю. Прийняття Богородиці потребуємо знову і знову обновляти через віру, щоб в нас билося, жило нове серце, щоб своїм духом ми могли входити до цієї кімнатки, до того живого кивоту в нас, де маємо єдність з Ісусом.
Завантажити: Слово Патріарха Іллі: Марія ‒ умова для життя
