Роздуми над Словом життя Пс. 27,8
Слова «шукати Боже обличчя» чи «молитися перед Божим обличчям», або прохання «Боже, не ховай від мене Свого обличчя» часто зустрічаються у псалмах, а також у книгах Нового Завіту.
Пс. 24,6: «Такий рід тих, які Його шукають, шукають лице Яковового Бога».
Пс. 17,15: «А я в моїй правді Твоє лице побачу і, прокинувшись, насичусь Твоїм видом».
Пс. 41,13: «У невинності моїй будеш підпорою моєю і поставиш мене перед Твоїм обличчям повіки».
2 Тим. 2,14: «Про це нагадуй перед Божим обличчям…».
Євр. 9,24: «Христос бо ввійшов …в саме небо, щоб тепер з’явитися за нас перед обличчям Божим».
Що означає бути перед Божим обличчям? Ми можемо промовляти вивчені молитви або цитувати псалми з Часослова. Це служить для нашого підбадьорення і повчання, ми можемо про це роздумувати, тобто розважати, але бути перед Божим обличчям – це щось інше. Це можна коротко виразити так:
1) усвідомити, що Бог тепер мене бачить, тобто бути в Божій присутності;
2) відкрити перед Богом своє серце і дати Йому те, що мене пригнічує; в першу чергу свій гріх. Людина, навіть якщо хоче добра, часто просуває його не Божим способом, а своїм. Тоді з апостолом Павлом мусить розкаяно визнати: Я хочу добра, люблю добро, але роблю зло, яке ненавиджу (Рим. 7). Ми щодня порушуємо Божі Заповіді, принаймні у дрібницях. Але якщо каємося, Бог охоронить нас від великих упадків. Якщо ми закриваємо очі на малі речі, то втрачаємо духовне чуття, і лише питання часу, коли настане падіння. На похилу площину ми потрапляємо через дрібні невірності щодо добрих постанов, які ми встановили з найбільшою щирістю у правдивому покаянні. Ми рішуче вирішили, як змінимо своє життя та поведінку і як будемо поступово викорінювати не лише злі звички, але й прояви егоїзму та поганих рис нашого характеру. Якщо ми не чуваємо в малому, невірність переросте у рішення в серйозній справі, при якому ми взагалі не рахуємося з Богом і діємо лише відповідно до свого розуму чи своїх почуттів. Так опиняємося в зачарованому колі, в самообмані. Коли хтось інший зверне нам увагу на нашу помилку, ми дуже ображаємось. А саме це – ознака того, що ми не навчилися в правді стояти перед Божим обличчям. У Божому світлі ми повинні відкривати свої вчинки і вчитися визнавати перед собою і перед Богом свої помилки та гріхи. Це основа справжнього покаяння і правдивого відношення до Бога і до себе. Тоді можу від серця повторювати: «Господи, помилуй!» Бог дає душі мир, який світ не може дати. Тоді я можу дивитися в обличчя розп’ятого Христа і спочивати в погляді до Його очей. Мало хто з художників може на образі чи скульптурі виразити Христове обличчя так, щоб людину заторкнули великі страждання, які переносив Ісус, і щоб при цьому вона усвідомила: Це було і за мене. А одночасно, щоб з цього зображення випромінювала Його велика любов – також до мене. Хоча деякі зображення можуть надихнути нас, але краще, якщо кожен сам через особисту молитву має очищений свій внутрішній погляд, яким зустрічається з Ісусом. Такий погляд – це не тільки образ, але це щось живе. В ньому усвідомлюю Ісусову присутність, відкриваю і даю Йому все. Цей погляд переходить від правдивого покаяння до правдивої любові до Нього. Іноді помагає гасло, наприклад, таке, як мали деякі святі: «Ісусе, що Ти витерпів за мене, а що – я за Тебе?», або це відоме гасло «Ісусе, довіряю Тобі», або інше. Кожного в певний час може заторкнути інакше конкретне слово, а пізніше, можливо, якесь інше.
У молитві найголовніше усвідомлювати цю зупинку і входження до Божої присутності перед Божим обличчям.
Два тижні будемо повторювати це коротке Слово життя і можемо особливо сильно усвідомлювати його зміст, коли 5 разів повторюємо до п’яти ран: «Ісусе, Ісусе, Ісусе, помилуй мене, грішного», а також можемо це особисте відношення усвідомлювати при словах: «Ісусе, Боже мій, люблю Тебе всім серцем, всією душею і всією силою» – стараймося це завжди пережити хоча б протягом декількох секунд.
Завантажити: Роздуми над Словом життя Пс. 27,8
