Роздуми над Словом життя 2 Пт. 1, 4
«Цим нам були даровані цінні й превеликі обітниці,
щоб ними ви стали учасниками Божої природи,
уникнувши зіпсуття, яке пожадливістю
розповсюдилось у світі»
Наше життя коротке, воно насправді є лише часом випробування, у якому вирішується наша вічність. Вона буде або щасливою, або нещасливою навіки. Нещасливе майбутнє, тобто вічна загибель, чекає на тих, які через горду невіру відкидають спасіння в Ісусі Христі. У Ньому Бог дав нам найбільший дар – щоб через Нього ми прийняли нову природу! Тому ми повинні відкинути ту природу, яка заражена первородним гріхом і в яку наш людський дух немовби одягнений. Через це було затемнене передусім наше душевне єство, так що розуму важко розпізнавати правду, воля схиляється до зла, а серце наповнене пожадливістю, яка має єдність з духом світу, що штовхає людство до зіпсуття і погибелі – дочасної та вічної. Як уникнути цієї погибелі? Ми повинні вірою прийняти Спасителя Ісуса Христа. Тоді нас стосується: «Тим, які Його прийняли, дав владу стати Божими дітьми, які народилися не з пожадливості тіла, ані з пожадання мужа, лише від Бога» (пор. Ів. 1,12). Отже, приймаючи Христа, ми вже приймаємо Божу природу, хоча в нас ще є первородний гріх. Бути учасником Божої природи – це не лише обіцянка, а також дар – дорогоцінний і надзвичайно великий дар. Отож бути учасником Божої природи тут, на землі, і мати цю природу всю вічність (якщо залишимося вірними аж до смерті) — це дар понад усі дари. Порівняно з ним, усі скарби цього світу – лише сміття. Але цей дорогоцінний скарб, як каже Святе Письмо, ми носимо в крихких посудинах, щоб ніхто не величався. Носимо його у посудинах нашої порушеної людської природи, яка тягне нас вниз через пожадливість, гордість і невіру. Гріх невіри насправді полягає в тому, що ми відвертаємося від Бога або прямо стаємо до бунту проти Нього. Подібно виступив проти Бога диявол, отруйне духовне насіння якого (первородний гріх) є в нас. Воно тягне нас туди, де перебуває його батько – дух брехні, тобто до вічної погибелі. Тому ми повинні зрікатися себе, терпляче приймати перехрещення нашої волі з Божою волею та іти за Ісусом безпечним шляхом до вічного щастя. Про практичну віру написано особливо в 11 главі Послання до Євреїв, а це є для нашого підбадьорення. Люди, які жили вірою та проходили через важкі випробування, не захиталися у вірі, але вірили Богові та Його обіцянкам.
Приклади віри
- 11 глава Послання до Євреїв є одним з основних місць у Святому Письмі, де говориться про віру. Прочитай цю главу і познач, що зробила віра.
Яку з цих речей ти вважаєш найбільш важливою?
Чому?
Божі обітниці
- Пригадай якусь конкретну ситуацію, коли тобі хтось щось обіцяв. Коли ти задумувався над тим, чи ця людина виконає свою обіцянку, то за якими критеріями ти це оцінював?
Чи виконала ця людина свою обіцянку?
Який вплив це мало на твою довіру у її подальші обіцянки?
- Небесний Отець теж тобі щось обіцяє. Що Святе Письмо говорить про Божі слова?
1 Цар. 8,56
Пс. 89,35
Іс. 55,11
2 Пт. 1,4
- Чому Божі обітниці є надійними?
Віра завжди опирається на те, що Бог говорив або обіцяв. Коли чесна людина щось скаже, то це і зробить − за обіцянкою слідує вчинок. З Богом є так само: коли Він хоче щось зробити, то завжди спершу скаже це у Своєму слові.
Завантажити: Роздуми над Словом життя 2 Пт. 1, 4
