Реформа папства
Східним Патріархам і східним єпископам
Реформа папства
Суть папства полягає в захисті апостольської віри і моралі. Папа в першому тисячолітті не втручався до внутрішніх справ окремих Церков. Кожна Церква вирішувала літургічні, духовні і дисциплінарні питання сама.
Важлива проблематика, яка стосується, наприклад, єресей, вирішувалася на Вселенському Соборі. Дійсність Вселенських Соборів була обумовлена підписом присутніх єпископів, а також підписом папи. На Першому Нікейському Соборі (325р.) була засуджена єресь аріанства. Там було 318 єпископів, 2 священики представляли Папу Сільвестра. Від 325 до 337р. було декілька місцевих синодів, на яких східні єпископи виступили проти Нікейського собору. Після смерті Константина Великого (337р.), його син Констанцій почав насильно пропихати аріанство. Західна Церква та імператор Констант, його брат, були вірні Нікейським постановам. В 350 році помер Констант, а імператор Констанцій розпочав тверду уніфікацію цілої імперії, тобто і Заходу, через нав’язування аріанства. Проти аріанства найбільше боровся олександрійський єпископ Атанасій, а згодом і святий Василій Великий. Більшість східних єпископів відпали до аріанства. Імператор примушував і папу Ліберія відступити від правовірних Нікейських постанов, однак папа це відкинув і тому був висланий на вигнання. Однак там не залишився вірним в боротьбі, як Атанасій, але дав себе зломити імператором. Єресь аріанства приховано заперечувала суть спасительної віри, тобто Христове Божество. Той самий дух неоаріанства наприкінці ХХ ст. оволодів цілою Західною Церквою через т.зв. історично-критичний підхід до Святого Письма.
Халкедонський Собор (451р.): Там папа Лев послав листа, яким він виступив проти єресі монофізитства. Більшість єпископів висловила свою згоду: «Це є віра батьків, апостолів, … святий Петро промовив устами Льва».
Боротьба за правовірність продовжувалася далі проти єресей аполлінаризму і несторіанства (Собор в Ефесі, 431р.), монофізитства (Собор у Халкедоні в 451р; в Царгороді в 553р.), монотелітизму (Царгород, 680р.). Одночасно на Заході була боротьба проти донатизму, присціліанства, пелагіанства. В суперечці про монотелітизм в 634 році Папа Гонорій І підтримав позицію Константинопольського Патріарха Сергія. 42 роки після його смерті, Собор засудив його як єретика: «Бо в одному його листі до Сергія ми знайшли, що він схвалював його безбожні теорії (монотелітизм)». Схвалення Собору підписав папа Лев ІІ. В 649 році імператор Константин ІІ змушував папу Мартіна прийняти єресь монотелітизму. Папа відразу ж скликав Синод і там цю єресь засудили. В 653 році його полонили і вислали у вигнання, де він помер як правдивий свідок (martyr) віри.
В другій половині першого тисячоліття папство почали розуміти як централізацію юридичної влади і сили над окремими Патріархатами і Церквами. Захід все більше і більше тримався різних приписів, виданих папою. Східні Церкви притримувалися святих канонів: положень 7-ми Вселенських Соборів, декількох місцевих синодів і Святих Отців.
Суперечки між Сходом і Заходом мали корінь в ментальності. Західне мислення було під впливом римського права, східне – під впливом філософій. Суперечки щодо віровчення були лише зачіпкою (напр.: філіокве, наявність у священиків бороди, прісний хліб чи з закваскою, … ). Напруження, яке тривало декілька століть, у 1054 році дійшло до апогею через церковний розкол Сходу і Заходу.
Петрова служба:
Ісус сказав Петрові: «Ти, навернувшись, утверджуй своїх братів» (Лк.22,32).
«Ти, Петре, скеля, і на цій скелі я збудую церкву, і брами пекельні її не здолають» (Мт.16,18).
Воскреслий Ісус тричі питав Петра, чи Його любить. А потім Ісус додає: «Паси мої вівці, паси мої ягнята» (Ів.21, 15-19).
Про перебільшене підкреслювання Заходом авторитету Петра говорить св. Василій Великий: «Єдина і дійсно правдива Голова, яка утримує нас всіх у злагоді з ближнім, є Христос.»
В історії Церкви папство захищало християнство від єресей. Колапс папства настав через останніх двох пап: Івана Павла ІІ і Бенедикта XVI. Вони самі себе виключили з Церкви через єресі. Від 1.05.2011р, коли Бенедикт проголосив беатифікацію Івана Павла ІІ, на нього впала Божа анатема згідно Гал. 1, 8-9. Тим самим настав стан sedes vacantis (порожній престол). Цією беатифікацією Папа поставив на вівтар Церкви духа антихриста – «духа Асижу». Священики, які з ним творять єдність, уділяють Святі Тайни недійсно, а це є поважна справа. Рішенням не є скасувати папство, яке Христос поручив апостолу Петру, але обновити папство. Як здійснити цей процес?
- Зробити правдивий діагноз теперішньої кризи Церкви і папства.
- Зробити правдивий прогноз.
Західна Католицька Церква у своїй ієрархії і з своїми теологами зрадила суть віри і моралі. Вона сама на себе стягнула Боже прокляття за нео-аріанські єресі – так звану історично-критичну інтерпретацію Святого Письма і за ідолопоклонство – відкриття себе пошані до поганських демонів (Nostra aetate) через «духа Асижу». Плодом є педофілія і гомосексуалізм в рядах священства і неспроможність захищати основні правди віри та моралі. Потрібно вийти з римського Вавилону, який відкидає спасительне покаяння, і ввійти до нового Єрусалиму. В Єрусалимі помер на хресті за наші гріхи Єдинородний Божий Син Ісус Христос, а також там третього дня Він реально й історично воскрес з мертвих. На 50-ий день Він зіслав Святого Духа на апостолів, зібраних в Єрусалимі. Нехай православні єпископи виберуть зі свого середовища такого єпископа, який є випробуваний в боротьбі з єресями, з ідолопоклонством (духом Асижу) і з духом світу. Цей єпископ нехай стане правдивим наступником апостола Петра, нехай також прийме його ім’я – Петро ІІ. Тим самим припиниться стан sedes vacantis, який офіційно почався 1.05.2011 року. Ті західні єпископи, які з’єднаються з новим правовірним наступником Петра, нехай відречуться духа єресі та синкретизму і визнають правдиву віру, яку проповідували апостоли, і правовірну традицію Церкви, як східну, так і західну. Таким чином через 1000 років Східна і Західна Церква знову об’єднаються духовно, а не на базі церковного права. Ті, які залишаться в духовному Вавилоні єресей та ідолопоклонства (дух Асижу), залишаться під прокляттям. Обнова папства і зміна резиденції з Риму до Єрусалиму, є жестом, який вказує, що не йдеться про політичну владу чи про владу на базі церковного права, але про службу, установлену для захисту основних правд віри, яку Західна Церква останнім часом зрадила. Тут йдеться про вічне спасіння безсмертних душ.
Можливість обновити папство має тепер вже лише Східна Церква. Що для цього може зробити Візантійський Католицький Патріархат з своїми 7-ма єпископами? Може запропонувати програму обнови:
1) Ініціювати ієрархію до правдивого покаяння, а потім до боротьби за чистоту віри і моралі проти сучасних єресей, проти духа Асижу, проти деморалізації і духа світу.
2) Ініціювати правдиву реформу Церкви на базі повернення до здорових коренів: навернення, покаяння і правдивого наслідування Христа. Викинути з Церкви філософування, психологізування і теоретизування! Потрібно підкреслювати не оманливі напівправди, а найосновніші речі, такі як спасіння душі і готовість кожного дня до смерті, суду і вічності.
Христос воскрес! Воістину воскрес!
+ Ілля
Патріарх Візантійського Католицького Патріархату
+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі
Копії:
– Католицьким єпископським урядам Заходу
– Президенту Росії, депутатам Державної Думи РФ
– Президенту і владі Греції
– Президенту України і депутатам Верховної Ради України
