Протягом дня задумайся: “А де тут є Ісус?”
Треба бачити Христа в собі і у своєму ближньому. Це неможливо без зречення себе, передусім своєї думки про себе, різних філософій, які ми прийняли, чи різних своїх поглядів, які мусять йти набік, бо здатність бачити Ісуса в собі – це питання віри. Але увага: тут не йдеться про якусь автосугестію. Це реальність. Можемо кілька разів на день стрілисто згадати: Де тут є Ісус? Ми часто роздумуємо про якісь побожні, добрі речі. А потрібно час від часу зупинитися і задуматися: Де тут є Ісус? Тільки тоді людина пробереться до реальності і раптом пізнає, що Ісуса замінила на те добре та Боже і забула про особистий контакт, про входження до Божої присутності. Ісус відповідає на питання, де Він є: «Я з тобою. І пам’ятай – не тільки зараз, але й цілу ніч, коли ти спав. Ти навіть не знаєш, як нападали демони, а Я тебе оберігав. Я з тобою не лише весь день, але Я з тобою по всі дні твого життя. Однак Я запитую тебе: Де є ти? Я з тобою, але ти заглиблений у свої ілюзії, забавки, у свої марноти і мрії, а для Мене в твоєму мисленні немає місця».
Усвідомлювати, що Ісус є зі мною – це наче усвідомлювати своє дихання. Якщо б дихання зупинилося, настала б смерть. Подібно є усвідомлювати, як в мене б’ється серце. І навіть коли цього не усвідомлюю, воно б’ється, а якщо перестане битися, настане смерть. Ісус є зі мною, а я цього не знав! Так, я знав це теоретично, як побожну фразу, і навіть міг про це захоплююче говорити, але…
«Де є Ісус?» – це не означає, що я мушу весь час повторювати: «Ісус є в мені, Ісус є в мені» або «Ти є тут, Ісусе, Ти є тут» і т.д. Потрібно в деяких моментах – при прийнятті рішень і в певних ситуаціях – навчитися зупинитися і усвідомити Ісусову присутність, а потім зробити другий крок: дати Йому свої проблеми, дати Йому свій хрест, щоб Він допоміг мені його нести. Ісус каже: «Візьми свій хрест і йди за Мною». Отож, якщо я зроблю цей перший крок, Він зробить наступні. Але я мушу зробити цей крок.
Завантажити: Протягом дня задумайся: “А де тут є Ісус?”
