«Не чини перелюбу» ‒ Святе Письмо і Традиція

19.02.2019

Сучасна гендерна ідеологія, пов’язана з просуванням т.зв. ЛГБТК, діаметрально суперечить Духу та літері Святого Письма і Традиції. Оправдання цього гріха в Катехизмі (§ 2358-59) і Францискове  цілування ніг трансгендерам призводить до масового поширення збочення.

VІ Заповідь Декалогу дійсна і сьогодні: «Не чини перелюбу!». Суть цієї Заповіді наш Спаситель уточнює в Нагірній проповіді. Він вказує, що гріхом є не лише конкретний вчинок, але навіть пожадливий погляд, який вже в серці веде до гріха (див. Мт. 5). Тому Ісус і вимагає радикального кроку та каже: «відітни» та «вирви»! А потім двічі підкреслює, що якщо людина  не буде радикальна в цій області, то закінчить в пеклі. Тут йдеться про відтинання нечистої думки, відчуття, пожадливого  погляду на чужу жінку. З нечистою пристрастю неможна вести діалог, бо вона обмане і поневолить людину. Малий вогонь спочатку можна погасити, але пожежу ‒ вже важко. Людина, яка віддасться сексуальному збоченню, відкривається нечистим демонам. Господь Ісус не боявся, що буде когось дискримінувати, але просто виганяв нечистих духів.

Ісус також говорить про питання розлучення і каже: «Я кажу вам: хто відпускає свою жінку, … робить з неї перелюбницю, і хто взяв би розведену, чинить перелюб» (Мт. 5,32).

Коли Ісус говорить про целібат, то підкреслює, що рішення має бути добровільним і мотивованим Небесним Царством (Мт. 19). На базі цих духовних принципів у Церкві постали монаші спільноти тих, які радикально наслідують Христа шляхом чистоти. Також католицькі священики беруть на себе зобов’язання целібату.

Біблія перестерігає перед розпустою: «Отож, не поводьтеся, як погани, …що віддали себе непогамованій розпусті, щоб з ненаситністю коїти всяку нечисть»  (Еф. 4,17-19). «Бо що ті люди потай виробляють, соромно й казати» (Еф. 5,12). Ті, які чинять ці аморальності, не мають частки в Божому Царстві (1 Кор. 6). Святе Письмо як пересторогу перед гомосексуалізмом подає покарання Содому вогнем. Водночас за це погрожує і вічною карою пекельного вогню (Юд. 1,7; 2 Пт. 2,6).

Мотивація для боротьби за чисте мислення і чисте життя

Щоб мати силу перемагати власний егоїзм і низькі інстинкти, людина потребує Божої допомоги. Її опосередковує спасительна віра. Вона пов’язана з правдивою самокритикою і покаянням. Людина під хрестом Христа визнає свій гріх і просить за прощення. Тут отримує і силу боротися з родовищем брехні та зла в нас, з т.зв. первородним гріхом. Ісус сказав: «Той Мене любить, хто заповіді Мої береже» (Ів. 14). Зберігаючи їх, людина живе праведно і морально та є захищена від поневолення низькими пристрастями. Тоді вона має справжню свободу ‒ в Христі і через Христа.

Покаяння за гріхи і Христовий хрест ІІ Ватиканський Собор усунув набік! А у центрі поставив егоїзм людини з її правами і систематичним відкиданням правди і справжнього покаяння. Сьогодні ми вже пожинаємо плоди духа ІІ Ватиканського Собору. Глава Церкви не називає правду правдою, відкидає Божі закони в Amoris laetitia і добивається церковної легалізації гомосексуалізму. Це шлях до самознищення Церкви і народів, шлях до загибелі!

Висновок:

Ставлення християнина повинне бути ідентичним зі ставленням Святого Письма: не фальшива толерантність, а радикальне відкинення гріха! Тут йдеться про вічне життя! Відкинення покаяння за гомосексуалізм означає вічне засудження!

+ Ілля

Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

+ Методій ЧСВВр                + Тимотей ЧСВВр

Єпископи-секретарі

Завантажити: «Не чини перелюбу» ‒ Святе Письмо і Традиція (19.02.2019)