Ми практично не рахуємося зі смертю
Ми всі логічно знаємо, що повинні померти, але практично ніхто з цим не рахується. Однак вершина глупоти – коли люди, які лежать в лікарні повністю паралізовані хворобою, навіть тоді серйозно не рахуються зі смертю. Я ходив у лікарню до важко хворих і думав: «Боже, чи це взагалі можливо, що ми такі байдужі до спасіння своєї душі?» Одного разу, коли я прийшов до лікарні, посповідав вмираючого чоловіка, але він одразу ж почав говорити, що коли повернеться додому, буде робити клітки для кроликів. Я сказав йому: «Що за абсурд? Ви на порозі смерті і думаєте про такі дурниці?! Подумайте про зустріч з Богом, що станете на Божий суд.»
Немає нічого важливішого в житті, ніж постійно бути готовим до смерті. Жоден священик не спасе вас в годину смерті, але вас спасе досконалий жаль. Але якщо ви не розбудите досконалого жалю, а будете думати про марноти чи на вас нападатимуть різні думки, то навіть якщо б священик і прийшов, то це ще не означає, що все в порядку. Не покладайтеся на священика, але на Боже милосердя і на те, що навчитеся розбуджувати досконалий жаль, тобто правдиво признавати свої гріхи і давати їх Господу Ісусу під силу Його святої крові. Це ваша страховка. Від досконалого жалю залежить наше спасіння! А людина не зносить правду, не зносить реальність. Що це в нас є? Первородний гріх, що тримає нас у брехні. Але Бог постійно чекає, доки до Нього не повернемося, як це було у притчі про блудного сина.
Завантажити: Ми практично не рахуємося зі смертю
