Я приготував тобі місце в небі! За що?
Ісус перед Своєю смертю, під час останньої вечері, молився цю молитву: «Отче! Хочу, щоб ті, яких Ти Мені передав, перебували там, де і Я, щоби й вони були зо Мною та й бачили Мою славу, яку Ти дав Мені, бо Ти полюбив Мене перед заснуванням світу» (Ів. 17,24). А тепер, коли Ісус вже є у славі, у Свого Отця, Він каже тобі: «Я приготував тобі місце в небі!».
Отож, що означає мати приготоване місце в небі, а що означає мати місце на землі? Тут, на землі, є різні хвороби, холод, проблеми у взаємних відносинах, егоїзм, цинізм, обман. Що з цього людина має? Без відношення до Бога все марнота. Все закінчиться і прийде смерть. Тому ми повинні прийняти це життя як хрест, як шанс спасати душі.
Ісус каже: «Я приготував тобі місце в небі!». Кожен з нас може особисто задуматися: А за що, Господи? За мої гріхи, за моє лінивство? Отже, за що Ти мені це даєш? За те, що Тебе не люблю? Але навіть якщо хочу Тебе любити, то на кінець і ця любов не є чиста, а проникла егоїзмом, лінивством, половинчатістю, шуканням самого себе. І за це маю мати приготоване місце в небі? За мої гріхи, якими я Тебе духовно розпинав? За невіру, відречення Тебе навіть в дрібницях, за байдужість до Тебе і постійне хворобливе кручення тільки навколо свого еґо? Горе, якщо б хтось лишень торкнувся нашого «его», косо подивився чи підвищив голос на нас, – людина відразу ж впадає до депресії. Але що Христос розп’ятий в нашій душі – до цього ми байдужі. Отже, за що маю небо? Тільки рухнемося, і вже грішимо, критикуємо інших, осуджуємо в серці, вивищуємося. Ми наче посудини, повні бруду – егоїзму, який у всьому має свої інтереси. Людина заслуговує покарання. Смерть за гріх справедлива. А Ісус приходить до цього бруду, бере на Себе всі гріхи і каже мені: «Я приготував тобі місце в небі!». Господи, але це межує аж з крайністю з Твого боку! За що?! Людина не має ані краплі вдячності, не подякує навіть за здоров’я. Скільки людей є сліпими, мають відрізані ноги чи різні хвороби! А людина має здоров’я, але приймає це як щось очевидне і навіть не подякує. А коли прийде якась дрібниця, вже піднімає кулаки проти Бога. Злий обмане нас, ми йому віримо і служимо, але Богу опираємося. Коли людина повинна зректися своєї волі (але для власного ж добра – дочасного і вічного), цього уникає. «Я приготував тобі місце в небі!». Замість того потрібно було б взяти бич і палицю – мені належать побої і страждання, але Ісус бере це на Себе. Однак я і далі байдужий! За що мені це даєш, Господи? Мені повинно бути соромно. Коли подивлюся Ісусові в обличчя, бачу терновий вінець, але поводжуся так, наче б Ісуса не було: цинічно ігнорую реальність того, що Він витерпів за мене, як принизився, і йду далі. Нічого. Мене це не цікавить. Ісус каже: «Йди за мною!». Але я йду своїми дорогами… «Я приготував тобі місце в небі!». За що? «Господи, мені соромно, що я Тобі навіть не подякую. Ти приготував мені місце в небі – це не якась одноразова нагорода, це вічне щастя і я маю в ньому жити. Але я Тебе не любив. Я літеплий, холодний». Усвідомлю: Яка моя любов? – Моє серце, наче крига. А що Ісус зробив для мене? Бичування: кожна рана за гріхи нечистоти, нечисті думки, погляди. Терновий вінець, слина на Його обличчі: за прояви гордості, егоїзму. Хресна дорога: за моє лінивство, що я не хочу йти дорогою спасіння, але йду дорогою до погибелі, витрачаю час, не використовую його, кручуся в марноті. На все маю час, тільки не на Ісуса і свою душу. «Отож, Господи, за що Ти приготував мені місце в небі? Господи, це безумство, за що?». Коли закінчиться це життя, людина перейде до вічності, погляне Ісусові у вічі і скаже: «Господи, чим було моє життя? Крученням в собі, весь час навколо свого еґо». А любов означає вийти з цього і любити себе – але правдиво, а ближнього, як себе. Але спершу я повинен любити Ісуса.
Іноді Бог дає момент і людині все стає ясним – наше грішне минуле, а водночас Божа любов. Наше завдання – змагатися за живе відношення до Ісуса, а воно неможливе без молитви. Ми повинні знайти для неї час, навіть якщо це здається втратою часу. Людина б радше нишпорила в інтернеті: дивилася б фільми, шукала інформації – витрачала б час. Але тепер є час для моєї душі і Бога. Чому? Бо прийде смерть і людина проспить життя – не проживе його, а проспить. «Господи, Ти даєш мені цей час, щоб я міг відкритися і з вдячністю прийняти те, що Ти зробив для мене і витерпів. Хочу дати Тобі місце в моєму серці, хочу, щоб Ти очищував мене, визволяв з різних залежностей, кайданів «старої людини», з якою не увійду до Божого Царства. Хочу втрачати свою душу, бо хочу бути навіки з Тобою. Не хочу втратити те місце, яке Ти приготував мені.
Завантажити: Я приготував тобі місце в небі! За що?
