Духовна боротьба і послух віри
Духовна боротьба не є в наших руках, ми не можемо боротися власними силами. Є два слова, які є ключовими для перемоги: послух віри. Ми їх бачимо на прикладі Пресвятої Богородиці. Ними жив і Мойсей, коли мав лише підняти палицю над Червоним морем – але підняти з вірою – і море розступилося. Але і сам Мойсей згодом вчинив гріх, через який не міг увійти в обіцяну землю. Який це був гріх? Це не була якась нечистота, але невіра Божому слову. Він вдарив палицею об скелю двічі, а Бог його за це покарав, бо хотів зробити чудо власною силою. А саме на шляху віри Бог шукає собі людей, через яких може діяти. На скільки ви навчилися слухати Бога, настільки Він може через вас робити великі діла – лише настільки, наскільки ви слухняні. Якщо ви захочете робити Боже діло власними силами – власними відчуттями і власною логікою, якщо візьмете все в свої руки, диявол вас обмане і ви програєте.
Коли Пречиста Діва сказала: «Ось я раба Господня, нехай мені станеться по слову Твоєму», то цими словами виразила все своє відношення до Бога. І ми є Її сини та дочки. В годину смерті Ісус дав нам Її за матір. Для чого Її потребуємо? Щоб вчила нас послуху віри. Щоб і через нас Боже слово стало тілом. Ісус сказав: «Той є мій брат, сестра і мати, хто чує слово Боже, і виконує його». Не досить тільки слухати, треба його реалізувати. І коли ми чуємо Боже слово, але не реалізуємо його, то потім Бог його вже нам не дає, і ми поступово втрачаємо чуйність. Але якщо намагаємось реалізовувати Боже слово в дрібницях, отримуємо досвід віри. Зверніть увагу на Давида, коли він ішов боротися з Голіатом. Він сказав йому: «Бог мені тебе сьогодні видасть, ти програєш». Так, як він мав досвід, що Бог врятував його від лева і ведмедя, так само знав, що Бог врятує його і від Голіата. Він сказав Саулу: «Так, як Бог врятував мене лап лева і ведмедя, так врятує мене і сьогодні». Тоді ще сказав Голіату: «Ти йдеш на мене з мечем і списом, я ж іду на тебе в Ім’я Господа сил, якого ти зневажив. Він вирве мене з руки твоєї». Тоді кинув звичайним каменем, і відразу ж першим убив Голіата. Бог чітко керував цим боєм. В духовній боротьбі треба усвідомлювати, що ми повинні дати простір Богу і мати досвід віри, як Давид. Не можемо йти в бій, до якого ми не доросли, бо на нас прийде депресія, втечемо з поля бою, і ще й інших заразимо страхом. Подамо їм т.зв. логічні докази, чому треба втекти. Це не так просто боротися. Бог рахується з кожним з нас і хоче, щоб ми вчилися і мали досвіди. Тому через нас на стільки може діяти Божа всемогутність, на скільки ми навчимося в дрібницях довіряти Богу і рахуватися з Ним.
Боротьба за Божу присутність
Коли людина ревно молиться, то пізнає, що кожні 15 хвилин молитви, навіть кожна хвилина – це духовна боротьба, бо ворог Божий не хоче, щоб ми були в Божій присутності. Бути в Божій присутності означає усвідомити, що я є перед Богом, що Бог бачить мене – це основне. А я Його бачити не мушу, знаю, що Він дивиться на мене, Він мене знає. Я є перед Ним і маю дати Йому свою конкретну проблему. Цілковито Йому довіряю, збуджую акт віри. Молюся… і раптом людина сама не знає як, але вже розсіяна на молитві. Тому Ісус каже не тільки «моліться», але «чувайте і моліться!»
Завантажити: Духовна боротьба і послух віри
