Христос Рождається!

Різдвяні свята глибоко вписані в душу кожного члена нашого народу. Глибокі традиції пов’язані ще з різдвяним постом та передріздвяними колядками, які готують нас до приходу Спасителя. Цей час пройнятий духом радісного очікування Різдва.

Коли потім наступить довгожданий Святвечір, різдвяну атмосферу ще доповнюють милі звичаї: прикрашання ялинки, виставлення шопки, встеляння хати запашним сіном, а також приготування святкових страв, куті, а опісля – святкова родинна вечеря, спільна молитва при столі при мерехтінні різдвяної свічки, величний спів «Бог предвічний» і споживання святкових страв. А потім – веселі колядки, радість малих колядників, обдарованих гостинцями, і святковий вертеп, в якому згадуємо про події народження Христа. А на завершення – Різдвяна Літургія з торжественним співом «З нами Бог» і поклонінням новонародженому Дитятку. Це все належить до мальовничих традицій Різдва.

13.10.2017

Християнські народи дійшли до тієї стадії, коли ні в політичній, ні в освітній сфері, і взагалі у суспільному житті, речі не можна називати справжніми іменами. Було запроваджено т.зв. коректність, якою прикривають навіть найбільші злочини проти людства. Ця духовна атмосфера не дозволяє називати зло злом. Зло повинно сприйматися як добро, а тому від нього вже неможливо захищатися. Той, хто сьогодні дозволить собі називати зло злом, карається як найбільший злочинець. (В Німеччині за оприлюднення злочинів мігрантів загрожує 5 років позбавлення волі).
Існує неписаний закон, що самознищення людини і народу необхідно пропагувати під позитивними поняттями. Усі мусять грати комедію, яку диктують приховані еліти.

У 19-му столітті, через вплив модернізму, ліберальні теологи з ідеологічних причин поставили під сумнів усі основні правди віри і автентичність та достовірність Біблії, включаючи дату народження Господа Ісуса Христа. Приховано тут йшлося про те, щоб поставити під сумнів християнство взагалі. Їхній метод б був простий – порушити загально відомі історичні факти, щоб кинути сумнів на історичне існування Ісуса Христа. Щоб могти реалізувати свою ідею, ліберальні теологи та противники християнства вигадали собі теорію про те, що об’єднання Юпітера з Сатурном у 7 році до н.е. була тією Вифлеємською зіркою. Відповідно до цього, визначили дату смерті царя Ірода на 4 рік до н.е. Тоді з того виходило, що Ісус Христос мав народитися начебто 7 року до н.е. Ці псевдовчені далі стверджували, що точну дату народження Ісуса Христа насправді неможливо визначити: це могло бути 4, 6, 7, або можливо й 9 року до н.е., а фактично так дійшли до висновку, що взагалі нема певності, чи Христос взагалі існував, чи це, можливо, лише вигадана релігійна постать. Це болісно, що багато відомих християнських богословів та істориків, як напр. Руффіні, Ріціотті, Гейчл, Гудец та ін. під тиском псевдонауки, бажаючи бути на т.зв. «рівні», прийняли ці хибні погляди і у своїх працях несвідомо пропагували цього духа брехні та невіри.

22. 12. 2017

Президенту Чехії М. Земану та новому уряду

Кард. Домініку Дуці та єпископам Чехії

У 2018 році ми святкуватимемо 100-літній ювілей від дня створення нашої незалежної республіки.

Візантійський Вселенський Патріархат (BВП) пропонує визначити програму відродження з гаслом: «Віднова сім’ї = віднова народу». В шість святкових днів цього ювілейного року нехай проводяться всенародні маніфестації у всіх обласних центрах:

2.04. – державне свято Великодній понеділок

5.07. – національне свято св. Кирила і Методія

6.07. – національне свято магістра Яна Гуса (маніфестація тільки в Празі)

28.09. – національне свято св. Вацлава

28.10. – 100-річчя від заснування республіки

26.12. – другий день різдвяних свят

Ораторські промови мали б виголосити представники областей, а також патріотичних і християнських рухів. Очікується на підтримку і участь шкіл, місцевих підприємств, організацій, політичних партій, народних творчих колективів – фольклорних і хорових капел, ансамблів пісні і танцю, наприклад з Валахії, Моравської Словаччини, Ходська, Південної Чехії, Височини…

13.10.2017

Цього року минуло 100 років від появи у Фатімі. Що їй передувало і що слідувало?

У 18 столітті виникло просвітництво. У 19 столітті з просвітництва виникає модернізм. Насправді йшлося про руйнування основних правд християнства – про апостазію в Церкві.

Св. Пій X видав енцикліку та антимодерністську присягу. Частина єпископів, священиків та теологів, які були модерністами, свідомо не прийняли ці запобіжні заходи.

Після смерті Пія Х першим успіхом масонів було просунення на папський престол Бенедикта XV (G. della Chiesa, 1914-1922). Він дав простір для розвитку модернізму в Церкві. У 1917 р. Пресвята Богородиця декілька разів з’явилася дітям у Фатімі, в Португалії. Це був заклик до покаяння. Після Бенедикта прийшов до влади папа Пій XI (1922-1939), після нього Пій XII (1939-1958), а потім Іван XXIII. (А. Г. Ронкаллі, 1958-1963).

21.10.2017

В критичний момент у битві біля Відня 1683 року прийшов на допомогу польський король зі своїм військом і Європа була врятована від влади півмісяця!

У зв’язку з небезпекою сучасної ісламізації поляки звернулися до Бога з проханням про допомогу через молитву вервиці. В результаті влада відмовилась від кредиту МВФ та ісламізаційної квоти! Однак у важку хвилину архиєпископ Войцех Поляк через грубу брехню зловжив своїм пастирським авторитетом і виступив проти авторитету Бога! Він погрожував виключенням кожному священику, який захищає віру і свій народ. Кара, якою погрожує, нехай впаде на нього. Хай він буде виключений!

Йосафат, побожний юдейський цар, одного дня побачив, що його царство оточене великим військом. Він знав, що немає ані найменшої надії на перемогу такої великої сили. Тому він упав долілиць перед своїм Господом і відчайдушно взивав: «Боже наш! В нас нема сили проти цієї великої навали, що прийшла на нас, ми не відаємо, що робити: тільки до Тебе наші очі!» (2 Хр. 20,12). Так молився цар Йосафат. Тут звернімо увагу на одну дуже важливу річ. Необхідно, щоб при прославі Господа ми відвернули свій погляд від жахаючих обставин і звернулися до Бога. Йосафат не закриває очі перед небезпекою, яка загрожує його країні, він не поводиться так, ніби ворогів не було. Навпаки, він дуже добре знає ситуацію, бачить свою повну безсильність і тому звертається до Бога за допомогою.

7.10.2017

Франциск у своїй ексгортації Amoris laetitia де-факто скасував існування загальних моральних норм і замість об’єктивної реальності просовує тільки суб’єктивні погляди, які призводять до скасування Божих законів. До того ж лицемірно називає це милосердям. Чеський єпископ Голуб, на відміну від підписантів «Корекції», замасковує і одночасно просовує єресі Франциска.

Цитата Т. Голуба (з Чеського радіо): «Ризик полягає в тому, що тут є уявлення абсолютно незмінної доктрини, яка закінчилася з Іваном Павлом II, а потім настала зміна з Франциском. Але саме в сімейних питаннях в Церкві можна прекрасно побачити розвиток того, як ставитись до людей у вельми складних ситуаціях».

8.10.2017

У радіопередачі Т. Голуб (єпископ із ЧР) захищав і пропагував єретичну ексгортацію Amoris laetitia. Окрім інших, проти неї виступили і підписанти «Корекції». Ексгортація де–факто перекреслює об’єктивні Божі закони і запроваджує суб’єктивізм як норму. Це єретичний феномен, якого Церква не знала ще від початку свого заснування.

«Церква побудована на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем – сам Ісус Христос» (Еф 2,20). Церква не є жодним клубом голубоводів! «Церква – це стовп правди», а не голуб’ятник! (див. 1 Тим. 3,15).

1.10.2017

Ті, які підписали «Корекцію», вказали на 7 єресей Франциска. Поставмо основні запитання:

1) Який дух стоїть за Франциском і яку має мету?

Це дух антихриста і має на меті запровадження  пекла на землі і пекла після смерті.

2) Чи єресі Франциска, наведені у «Корекції», є дійсно єресями?

Так! Це явні єресі, бо заперечують суть християнської віри, яка заснована на Святому Письмі і Традиції.

3) Яке правильне ставлення Католицької Церкви до єретиків?

Кожного єретика необхідно перестерегти, і якщо не покається, мусить бути виключений з Церкви.

4) Як Католицька Церква ставиться до пап-єретиків?

27.09.2017

Останніми роками в Німеччині настала масова ісламізація, від якої громадяни не мають права себе захищати! Карають за оприлюднення злочинів мігрантів! Незважаючи на це, на виборах-2017 знову виграла політична партія Меркель. Чи німецький народ втратив розум чи відбулася фальсифікація?

Цей процес духовного та фізичного самогубства має глибше коріння, а ним є єресі, які внесли прокляття до всього християнства. Засуджені у 1907 році єресі модернізму з вини німецьких теологів знову ожили на ІІ Ватиканському Соборі. Їх плід – розклад віровчення і моралі, завершений Лісабонською угодою з пріоритетом гомосексуалізму. На Соборі була проголошена єресь, що християни з мусульманами мають того самого Бога (Lumen gentium 16, Nostra aetate). Існує один Бог, але мусульмани мають свого одного бога, найбільшого з 360 божків Мекки. В Корані сказано: «Дійсно невіруючими є ті, які кажуть, що Месія, син Марії, є Бог» (5:72). А далі: «Вбивайте їх, де б ви їх не зустріли, …убивайте їх – така відплата невіруючим» (2:191). «І не знайдеш в постановах Аллаха жодних змін» (33:62).

II Ватиканський собор має на сумлінні ісламізацію Європи. Його єресі заперечують суть всього християнства, але незважаючи на це їх вивчають у всіх християнських школах та університетах. Їх просовують єпископи, священики та пастори.

Життєвим гаслом одного Божого чоловіка, який жив на переломі 19-го і 20-го століття, було: «Хай моє життя буде повсякчасною Божою прославою!». Цієї вдячності Богу повинні навчитися і ми. Маємо навчитися Йому дякувати не тільки, коли нам добре ведеться, але і в ситуаціях, які своїм розумом не розуміємо, які є для нас важкими і які нас пригнічують. Це практичне тренування посилить наше відношення до Бога і допоможе нам раз і назавжди позбутися страху.

Тому дякуймо Господу завжди і всюди, як це виражено у Св. Літургії – наприклад, під час анафори: «Достойно і праведно Тебе оспівувати, Тебе благословити, Тебе хвалити, Тобі дякувати, Тобі поклонятися….», або анамнези: «Тебе оспівуємо, Тебе благословимо, Тобі дякуємо Господи», а також в антифоні – «Благослови, душе моя Господа, і все нутро моє Його святе Ім’я…».

В неділю перед святом Усікновення голови Івана Хрестителя читається Євангеліє про виноградарів, які вбивали пророків, посланих Богом у виноградник, яким була старозавітня церква. Одних побили, інших вбили чи вигнали. Тому Ісус розказав цю притчу первосвященикам і фарисеям. Всі знали, що Він говорив про них. Ісус каже, що Він є той наріжний камінь, а хто Його відкине, на кінець сам себе засудить. Останнім пророком Старого Завіту, а також першим Нового, є Іван Хреститель. В Євангелії написано, як все відбулося. Іван Хреститель сказав Іродові: «Не годиться тобі мати жінку брата твого!» (Мр. 6,18). Сказав йому одне речення, яким чітко вказав на його гріх. Цар Ізраїльський, який репрезентував не лише вибраний народ, але й виступав в Божому авторитеті, давав згіршення цілому народу тим, що взяв собі за дружину жінку свого брата. Всі люди знали про це і говорили, однак ніхто не сказав йому це у вічі. Але Іван сміливо йому це сказав: «Не годиться тобі мати жінку брата твого!». Якою була реакція? Євангеліє каже: «Ірод боявся Івана, знаючи, що він праведний і святий, і беріг його». Отож, він знав, ким є Іван. А далі: «Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче» (Мр. 6,20). Як бачимо, «дуже непокоївся», однак правдиво не каявся.

Президенту України

Петру Олексійовичу Порошенку

Шановний пане Президенте!

Звертаємося до Вас з проханням про допомогу і охорону нашого монастиря у Львові-Брюховичах, вул. Шкільна, 27, бо життя сестер знову в небезпеці!

13 липня 2017 року о 23:30 було скоєно напад на наш монастир. Невідома група чоловіків кинула у вікна коктейлі Молотова. В монастирі спало 30 сестер і 5 гостей. Тільки завдяки Божому чуду не дійшло до катастрофи і монастир не став братською могилою.