25.03.2016р.

Конгрегації Віровчення

Ватикан

Є тероризм фізичний, а є тероризм духовний. Більшу провину від того, хто здійснює фізичний тероризм, має той, хто готує умови для масового тероризму. А Франциск це робить! Він готує ліквідацію християнства і європейської цивілізації. Весь світ сколихнули злочини ісламістів в Парижі, Кельні, а тепер і в Брюсселі, але Франциск далі цинічно просовує ісламізацію. На цей раз він використав жест цілування ніг ісламістам, замість того, щоб в час найбільших християнських свят сконцентрувати увагу на Христа і Його жертву примирення на хресті.

Франциск є антихрист, він стверджує, що ми з мусульманами та індуїстами маємо того самого бога. Тобто Аллаха, Шиву чи інших індуїстських божеств (демонів)? Апостол Іван пише: «Це антихрист, що відрікається Отця і Сина».

Газета «L’Osservatore Romano» опублікувала статтю з промовою Франциска, в якій папа назвав наплив мігрантів в країни Європейського Союзу «арабським вторгненням», з якого Європа може т.зв. витягти для себе користь.

Відповідь: Чому папа не наведе конкретного прикладу з минулого, де і коли Європа з «арабських вторгнень» витягла для себе користь?

Цитата: «Сьогодні ми можемо говорити про арабське вторгнення. Це соціальний факт».

Відповідь: Папа ще недавно неодноразово стверджував, що йдеться про мігрантів, які тікають від війни та голоду, і закликав, щоб їх не відкидали. Раптово він пробудився до реальності, коли їх тут вже понад мільйон, і признав, що йдеться про «арабське вторгнення»!

В неділю, 06.03.2016 р., папа Франциск згадав про теракт в Ємені, під час якого загинули, окрім інших жертв, і 4 монахині. Водночас цей момент він використав для агітації, щоб Європа тим більше приймала т.зв. «біженців».

Цитата: «Молюся за них і за інших загиблих під час теракту…».

Відповідь: Франциск був зобов’язаний радикально виступити проти злочинної системи, що породжує ісламізацію Європи. Замість цього, він маніпуляційно використовує теракт для її пропаганди. Тому його молитва є молитвою лицеміра.

Цитата: «Вони є жертвами нападу вбивць, але також жертвами глобалізації байдужості, для якої це не має значення…».

Відповідь: Франциск не байдужий – він аж занадто старається, щоб глобалізація Нового Світового Порядку саме через ісламізацію була реалізована в Європі.

Під час генеральної аудієнції 02.03.2016 р. Франциск виступив з промовою про Боже милосердя. З одного боку, він говорить про глибокі правди, що стосуються Божого милосердя і покаяння, а з другого боку – так, як і при кожній нагоді – закликає до ісламізації Європи так званими біженцями. Начебто якщо католики будуть приймати ісламістів до своїх парафій, монастирів і прочанських місць, то Бог простить навіть найважчі гріхи: «Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна…, і люди споживатимуть блага країни і житимуть в мирі» (Іс. 1,18-19). Зловживати цитату Св. Письма для підтримки ісламізації – це маніпуляція і гріх проти Святого Духа. Крім того, на практиці вже бачимо, як ісламісти споживають блага країни і вчиняють один кримінальний злочин за іншим. Але Франциск про це ніколи не говорить. Він є тільки рупором архітекторів Нового Світового Порядку (НСП) і просуває їхню програму.

27.02.2016р.

Православним єпископам РФ

Єпископ Тихон замовчав справжню суть проблеми, яка стосується зустрічі патріарха Кирила з папою. Ця зустріч повністю відповідала лінії політики глобалізації Нового Світового Порядку (НСП). Екуменізм сьогодні означає єдність з панєресями, які просуває апостатичний Ватикан! Він заперечує винятковість спасіння у Христі, Божество Христа, Його реальне та історичне воскресіння і натхнення Святого Письма. Через міжрелігійний діалог Ватикан прийняв духа пошани до поган і їх демонів і вигнав Святого Духа. Це найбільші єресі – більші, ніж в минулому було аріанство або монотелітство, за що в 681 р. патріархи і папа були виключені з Церкви. Панєресі екуменізму в системі НСП також становлять загрозу для безпеки російської держави. Тому державна влада має реагувати на самоліквідаційну церковну політику. Якщо президент і уряд недооцінять проблему, не втрутяться і не відкличуть патріарха Кирила, то винними в автогеноцидному процесі будуть не тільки єретичні і зрадницькі єпископи, але й президент та уряд. Сьогодні Ватикан просуває глобалізаційну політику НСП, яка приховано і поетапно веде Православну Церкву до самознищення.

Заключне слово не тільки щодо єресей священика Т.Галіка,

але й щодо єресей декларації Nostra aetate.

У попередніх частинах на конкретних випадках ми показали, як католицький священик Т.Галік ставить під сумнів найосновніші правди християнства. Передусім, дух єресі проявився в тому, що він тонко заперечив Христове воскресіння. За 26 років плоди його публічної діяльності, включаючи літературу, свідчать про те, що Галік не проповідує правовірне вчення і не має Духа Христового, але духа Нью Ейдж. Це – дух неомодернізму і синкретизму. Галік не цитує Св. Письмо в дусі правовірності, але зловживає ним. Він вносить духовний і моральний розклад. З цього випливає ясний висновок – на основі Гал. 1,8-9 Галік є відступник і єретик. Відповідальність за його єретичну діяльність лягає на кардинала М. Влка. Обоє на себе стягнули Божу анатему, яка була оприлюднена ще 29.06.2008 р.

Галік посилається на ІІ Ватиканський Собор, на декларацію Nostra аetate, і на Івана Павла II (Асиж, 1986). Галік дійсно є лише вершиною айсберга. Засудження Галіка і його єресей – це засудження всієї цієї апостатичної системи, яка була просунута декларацією Nostra аetate на II Ватиканському Соборі. Цю єретичну декларацію ухвалив Папа Павло VI. Яка відповідь? Відповіддю є догматична булла Святішого Отця Павла IV «Cum Ex Apostolatus Officio». Булла визначає, що якщо священик, єпископ або навіть папа впаде в єресь або схвалює єресь, то на нього падає Божа анатема – виключення. Все, що він робить, є незаконним і недійсним. Ця булла захищає правовірне вчення Церкви від єресей, які загрожують вірі з боку теологів, єпископів чи папи.

Патріарх Кирило зрадив Христа і Церкву! Анатемою, яка впала на нього, він скликає прокляття на Церкву і народ! На основі апостольського і пророчого авторитету закликаємо Священний Синод Православної Церкви, хай не пізніше 29.02.2016 р. відкличе з уряду відступника Кирила. Якщо цього не зробить, хай до 01.03.2016 р. єпископи України проголосять свій Патріархат. Те саме хай зроблять і єпископи Молдови.

Бог хоче цього!

Продовження аналізу богословсько-літературної діяльності Т.Галіка:

6. Метод релятивізму

Галік вирішує питання, чи всі релігії в своїй основі однакові і мають ту саму вартість: «Можу дати три різні відповіді і кожну відстоювати: НІ, НЕ ЗНАЮ, МОЖЛИВО!».

Цитата: «НІ, звучить моя відповідь, якщо хтось твердить, що “релігії в своїй основі є однакові”: таке твердження рішуче заперечую як релігієзнавець, який при докладнішому вивченні релігій бачить безліч відмінностей».

Відповідь: На перший погляд Галік відповість правильно: НІ. Однак аргумент, який наводить, одразу ж показує, що всю проблему відношення християнства і поганських культів він базує на фальшивому фундаменті. Суть християнства і суть поганства – це дві непоєднювальні речі.

Продовження аналізу богословсько-літературної діяльності Т.Галіка:

5. Метод неособистого підходу до віри

Т.Галік пише: «Мене згіршує христологічна єресь цього фільму («Страсті Христові» М. Гібсона), в якому діло спасіння нашого Господа подається як людське героїчне досягнення – Ісус тут гарно, по-американськи, зображений як чемпіон, як професіонал у перенесенні терпінь, який на рингу з дияволом, бувши тисячу разів у нокауті, знову встане – і врешті по заслузі зійде на сходинку переможця…» («Ніч сповідника», 2006, ст.174).

Це вершина богохульства – порівнювати Христове спасительне страждання зі садомазохізмом і називати Спасителя чемпіоном і професіоналом у перенесенні терпінь.

Продовження аналізу богословсько-літературної діяльності Т.Галіка:

4. Метод віртуальної реальності

Галік пише: «Воскресіння є подією есхатологічного характеру – на це натякає вислів “третій день”, який не є лише відомістю про час – проламуючись до часу, ця подія потребує часу, щоб  проникнути до серця і думок учнів та принести туди світло, уможливлюючи також збагнути сенс Христового терпіння і хреста» («Ніч сповідника», 2006, ст.244).

Чому Галіку так перешкоджає саме цей вислів зі Святого Письма – «третій день»? Бо він не терпить жодної конкретності, жодної реальності. Він літає в самих фантазіях, есхатологіях та віртуальних реальностях, але не зносить конкретної реальності. Третій день є третім днем – що ще хоче в цьому віднайти? Число три – це три, а день – це день. Кожна мала дитина знає, що третій по порядку йде після першого і другого, і що день – це день, а не тиждень, місяць чи рік. І власне тому, що не може з цим собі порадити, мусить вигадати якусь приголомшуючу теорію – так іншими словами скаже, що апостолам аж на третій день дійшло, що три дні тому Господь Ісус помер, і це було те воскресіння в їхніх головах, в яке ми повинні вірити, як нас у цьому переконує Галік.

Продовження аналізу богословсько-літературної діяльності Т.Галіка:

3. Маніпуляційний метод навмисного невисловлювання

Т.Галік продовжує свою маніпуляцію основними правдами християнства – Христовою смертю і воскресінням: «Друге читання (можна читати) як драму з одною дією, в якій обидві версії події відіграються одночасно. Однак лише друге читання, “паралельне”, – це читання очима віри. Але віра тут означає дві речі: розуміння, що тут йдеться про парадокс (що цей другий вимір події “воскресіння” є реінтерпретацією цього першого рівня, але не його подальшим щасливим завершенням)» («Ніч сповідника», 2006).

З цього безглуздя і маніпуляції поняттями, які є антилогічними, Галік робить велику містику. Якщо хтось в неї не вірить, то на думку Галіка, є цілком примітивним, бо «… лише друге читання, “паралельне”, – це читання очима віри». Це означає, що той, хто не сконструює з Євангелія тотальні безглуздя, які зовсім не відповідають дійсності (напр., що смерть і воскресіння нібито є одне і те ж),  а потім ці безглуздя не читає очима віри, – той є невіруючим.

Католики хочуть знати, чи католицький священик Т. Галік є правовірним, чи є єретиком. Він не може бути тим та іншим, хоча це сам про себе стверджує.

Другий метод, який використовує Галік:

2. Метод висміювання

Т.Галік висміює правди віри, Христове Воскресіння навіть називає міфом і казкою з добрим кінцем. Цитата: «Історію Воскресіння можна читати двома цілком різними способами. Або як драму з двох дій, при чому в першій дії справедливий і невинний чоловік засуджений та страчений, а в наступній, другій дії, він воскрес і є прийнятий Богом. Це перше читання означає, що “воскресіння” є хепі-ендом, а отже вся історія є типовим міфом або оптимістичною казкою зі щасливим кінцем» («Ніч сповідника», 2006).

Ким є і за кого вважають священика Томаша Галіка? Він виступає як захисник і спаситель погордженого ним християнства, яке нібито підносить на «вищий» рівень. Галік – член масонської Ради мудрих в ЄС. Його мрія – сісти на Празькому граді в кріслі президента чи хоча б празького архиєпископа. Кардинал Влк завжди схвалював його єретичну діяльність і для цього довірив йому пасторацію університетської молоді, яку Галік систематично інфікував духом буддизму. В «Католицькому тижневику» публікуються його статті і рекомендуються його книги. Тому прості віруючі приймають їх як голос правовірної Католицької Церкви.

Однак багато католиків поправу запитують: Чи Томаш Галік є правовірним священиком, чи єретиком? Які методи він використовує?

1) Метод професійного обманювання

Галік стягує читачів чи слухачів з міцного фундаменту спасительної віри. Він змушує захисників правовірності, щоб вони першими сформулювали його приховані єресі. Тоді на основі їх власних формулювань висміє їх і принизить як примітивних – таких, які зовсім не доросли до такого рівня, щоб могти збагнути його пізнання.