Роздуми над Словом життя Лк. 3,9
«Бо вже й сокира прикладена до кореня дерев:
кожне дерево, що не приносить доброго плоду,
буде зрубане та вкинене у вогонь»
Що передує цьому Божому слову? «Іван говорив до людей, що приходили христитися до нього: “Гадюче поріддя! Хто ваc навчив утікати від наступаючого гніву? Чиніть плоди, достойні покаяння, і не беріться говорити собі: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може підняти дітей Авраама”» (Лк. 3, 7-8). Згодом, у 10-му вірші, написано: «Люди питали його:“Що ж нам робити?”». І Іван відповідав кожному відповідно до його стану: хто мав дві одежі, мав нею поділитися, а подібно і з їжею. Митарям, якими погорджували, але які мали добру волю каятися, також дав конкретну відповідь. І воїни поставили йому те саме запитання і також отримали відповідь.
Сокира смерті вже прикладена до кореня нашого життя. І це незалежно від віку та посади, яку ми займаємо тут, на цій короткій життєвій дорозі. Іван Хреститель не згадує про дерево, тобто про людину, яка приносить добрі плоди, оскільки припускає, що користь, яку вона приносить у часі, принесе нагороду у вічності. Він вказує на дерево, яке не дає доброго плоду, і говорить про його долю. Воно буде зрубане і кинуте у вогонь. Цим Іван Хреститель говорить, що буде кинуте у вічний вогонь. Це покарання за погані плоди, які воно приносило.
Оскільки ми, всі люди, маємо в собі духовну отруту, всі мусимо каятися. Всі потребуємо проходити процесом очищення саме через правдиве покаяння. Воно пов’язане з тим, що признаємо собі гріх і віддамо його під силу Христової крові. Вона очищує нас від гріха – наші вчинки, наші плоди. Тому в іншому місці написано: «Якщо не покаєтеся, всі загинете». Що таке покаяння? «Метаноя» означає зміну мислення. Ми, які через хрещення були занурені в Христа, не повинні бути підвладні мисленню цього світу, але маємо змінити своє мислення і прийняти мислення Христа, яке вказує нам Євангеліє. Щоб мати таке мислення, треба дати в своєму серці місце Ісусу Христу, щоб Він міг жити в нас. Тоді Його Дух проникне все наше мислення, і ми принесемо плоди, які триватимуть всю вічність. Це той скарб, про який сказано, що злодії його не вкрадуть, іржа не зіпсує та міль не з’їсть. А Ісус додає: «Де твій скарб, там буде й твоє серце». Цей скарб виходить із серця, з проколеного серця, зі серця, яке кається, усвідомлює свою вину перед Богом і людьми, покірно приймає і дочасне покарання та за все Богу дякує. Життя покаяння не сумне, а навпаки, щасливе, бо тут, на землі, воно дає нам мир, якого світ дати не може.
Завантажити: Роздуми над Словом життя Лк. 3,9
