Слово життя Рим. 4,9-10
„Віра була зарахована Авраамові як оправдання. Як же зарахована?
Як він уже був обрізаний, чи як ще необрізаний?
Не як він був обрізаний, але як необрізаний”.
(від 1.5. до 15.5.2011)
На що ставиться акцент?
На оправдання з віри. Є увиразнено, що цю віру мав, коли був необрізаний. Тобто ще як поганин. Авраам на багатьох місцях Святого Письма дається нам за приклад віри. Ця віра Авраама є вірою спасительною, тому що він не знав таїнства, що Бог стане людиною в особі Ісуса Христа і помре на хресті за наші гріхи. Навіть поганин, який не мав можливості зустрітися з правдивим християнством, може бути оправданий, якщо щиро шукає Бога, не вбиває в собі сумління фальшивими релігійними ідеологіями та медитаціями і має цю Авраамову віру. Обрізання, про яке говориться, було знаком союзу між Богом і людиною, підтвердженням, що обрізаний має спасительну віру. Якщо ж її не має, то саме обрізання нічого не означає.
Авраамова віра підкреслює суть, а нею є особисте відношення до Бога. Суттю святості, як це бачимо на Авраамові є те, що він ходив перед Богом. Це означає, що жив в Його присутності, усвідомлював собі, що Бог його бачить і в усіх ситуаціях рахувався з живим Богом. Не робив жодних розумових висновків, не давши їх до Божого світла. У вірі залишив свою рідну землю і став подорожуючим. Вірою прийняв обітницю, що його неплідна жінка в старості породить сина, а також вірою йшов жертвувати свого сина Богові, бо вірив, що Бог може і з мертвих воскресити. Бог вклав до нашого нутра совість. Кожна людина, поганин, чи віруючий, розрізняє, що є добре, а що – погане, що є правда, а що – брехня. Якщо людина робить зло, має викиди сумління. Якщо робить добро, то має внутрішній мир. Кожна людина відчуває, що смерть не є дефінітивним кінцем, а також своїм розумом може пізнати, що над нами є Бог і Йому мусимо дати звіт за добро і за зло, яке ми робили. Кожна людина може пізнати на собі і на інших, який мир настає, якщо керуємося правилом: Що не хочеш, аби тобі другі чинили, не чини ані ти їм, і навпаки, що хочеш, аби тобі другі чинили, чини і ти їм. Цей духовний закон також увиразнює нам сам Спаситель.
Людина є свідома свого гріху. Сама себе оправдати не може. Оправдання є дано людині на основі Авраамової віри, який вірить в Бога і схиляється перед Його таїнством. Нам це таїнство вже було відкрито: наше оправдання здійснилося в особі Ісуса Христа, який помер за наші гріхи і воскрес для нашого оправдання.
Застосування
див. попереднє Слово Життя з 17.4-1.5.2011.
