Роздуми над Словом Життя Рим. 6,13
«І не видавайте членів ваших гріхові за знаряддя неправедності, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші як зброю праведності»
Який вірш є перед тим? «Нехай, отже, не панує гріх у смертнім вашім тілі, щоб вам коритися його пожадливостям».
А який вірш є після 13 вірша? «Бо гріх не буде більш над вами панувати: ви бо не під законом, а під ласкою».
6 глава послання до Римлян виражає глибоку правду нашого звільнення від гріха. У 3 і 4 вірші говориться про хрещення, яким ми занурені до таїнства Христової смерті, а одночасно отримали нове життя: «Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у смерть його христилися? Ми поховані з ним через хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям». 6-й вірш вказує на духовну реальність, що корінь зла в нас ‒ первородний гріх, тобто стара людина, ‒ був розп’ятий з Христом. У вірші 11 сказано, що ми повинні з вірою прийняти реальність духовної смерті, а одночасно і реальність нового життя: «Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі». Тут вимагається віра, пов’язана з духовною боротьбою, адже стара людина в нас залишається, але ми не маємо стати її рабами. Ми повинні жити новим життям в Христі. Це вимагає, щоб і у своєму особистому житті ми наслідували Христа, мали Його мислення, шукали і виконували Божу волю. Ця віра, виражена словом «logidzesthe», є практичною вірою. Вона не сумнівається, не дискутує з гріхом і навіть його не слухає. Вона закорінена у Божій правді, знає: так це є, і хоча знаходиться в суворій духовній боротьбі і в реальності первородного гріха, який є нас. Але його ми вже не повинні слухати і бути його рабами. Це також пов’язано з Ісусовим словом: «Зречись себе», тобто цього нашого негативного еґо, гріха в нас. Після 11-го вірша слідує 12 вірш: «Нехай, отже, не панує гріх у смертнім вашім тілі, щоб вам коритися його пожадливостям». А 13 вірш ми будемо повторювати 2 тижні як Слово життя: «I не видавайте членів ваших гріхові за знаряддя неправедності». Що це означає? Йдеться про кроки практичної віри і наслідування Христа. Тоді з цієї віри кожен здобуде особистий досвід.
Звичайно, тут йдеться про певну боротьбу, своєрідне переродження чи поступову духовну операцію ‒ ми вже не повинні віддавати свої члени за знаряддя неправедності. Навпаки, замість гріху, ми маємо віддати свої члени Богу за знаряддя праведності. Термін «dikaiosiné» у грецькій мові виражає: 1) виконання Божої волі; 2) оправдання Богом з наших гріхів через віру; 3) справедливість. Грецький термін «hopla» означає знаряддя, зброя. «Ta melé» означає члени. Які ми маємо члени? Це наші руки, ноги, вуха, очі, язик, шлунок, статевість, але також і розум, воля, відчуття. Над усім цим панує первородний гріх, який є родовищем брехні і зла в нас. Насамперед, наш розум і воля мають бути просвічені Святим Духом. Ми повинні ходити у світлі Святого Духа, співпрацювати з Ним. Тоді наша совість ставатиме все більш досконалим Божим знаряддям, а також розум і воля, які впливають на нашу психіку, будуть все більше перебувати під Божою владою. Таким чином темрява гріха буде витіснятися. Сила правди та Божої сили буде проникати і в наші тілесні органи та перемагати владу первородного гріха, який є в нас. Це глибоке таїнство, яке не можна повністю логічно пояснити тим, хто ще не має досвіду. Отож треба почати жити з віри, рахуватися з тим, що ми є мертві для гріха і живі для Бога, а внаслідок того віддавати свої члени на службу Богу за знаряддя або зброю праведності, тобто за знаряддя виконання Божої волі. Тоді нас дійсно будуть стосуватися слова: «Не живу вже я, а живе в мені Христос» (Гал. 2,20). Ісус в нас має перебувати не тільки тоді, коли ми приймаємо Його Тіло і Кров у Святому Причасті. Те, що Він перебуває в нас через Тайну Євхаристії ‒ це одна правда. Але після неї має слідувати й друга ‒ що Ісус в нас має також жити, має в нас володіти, має бути нашим Господом і Царем. Він має бути прославлений в нашому житті, навіть тоді, коли ми страждаємо, зазнаємо приниження, чи навіть тоді, коли заради Нього нас кинуть у в’язницю чи видадуть на смерть. Якщо маємо Ісуса, з Ним маємо все. А коли настане фізична смерть ‒ це не головне. Найважливіше ‒ щоб після неї ми перейшли до вічного життя, бо теперішнє життя є лише коротка проба. А це ми повинні знову і знову усвідомлювати.
Завантажити: Роздуми над Словом Життя Рим. 6,13











