Шукай правду! 13 частина: Істинне і фальшиве християнство
Просування поганства, особливо через т.зв. екуменічний діалог з буддистами та індуїстами, сьогодні є однією з найпотужніших психологічних зброй для знищення християнських народів. Тому необхідно відрізняти істинне християнство від фальшивого християнства з духом глобалізації та пошаною до поганства. Якщо ми дійсно поважаємо поган, то ми повинні проповідувати їм спасіння, яке є тільки в Христі і ні в кому іншому. Це наш обов’язок – проповідувати їм, щоб відвернулися від своїх ідолів, від обожнювання тварин та інших фальшивих шляхів, і щоб через віру в Христа знову народилися для Божого Царства. Як справжні християни, які знають правду, ми зобов’язані цю правду проповідувати. Фальшиві християни через фальшиву пошану толерують і поклоняються поганським божкам – демонам. Це зрада Христа та Євангелія і один з найбільших гріхів, що скликає прокляття.
В чому різниця між істинним і фальшивим християнством?
1) Істинне християнство визнає єдиного Бога-Творця, а фальшиве християнство творить єдність з поганством, яке заперечує існування єдиного Бога-Творця.
2) Істинне християнство через покаяння і навернення приймає Ісуса Христа як свого єдиного Спасителя і Господа. Фальшиве християнство відкидає покаяння і стверджує, що існує багато шляхів до спасіння без необхідності покаяння.
3) Для істинного християнства найвищим авторитетом є наш Спаситель – Господь Ісус Христос. Для фальшивого християнства найвищим авторитетом є різні філософи і психологи, думкою яких воно керується, а про Христа і християнство має лише теоретичні знання, які не сприймає серйозно.
4) Істинне християнство приймає Боже слово як Боже слово. Фальшиве християнство не приймає Боже слово як Боже слово і сьогодні інтерпретує його переважно в дусі атеїстичної філософії історично-критичного методу.
5) Істинне християнство приймає Божі закони як обов’язкові, отже, сприймає серйозно і моральні вимоги, які з них випливають. Фальшиве християнство говорить про Божі закони, пояснює їх з різних точок зору, але, в кінцевому підсумку, не сприймає їх серйозно.
6) Істинне християнство називає гріх гріхом, правду правдою, брехню брехнею, гомосексуалізм гидотою, перелюб перелюбом і вбивство вбивством. Фальшиве християнство прийняло духа світу і духа брехні. Воно використовує позитивні і побожні поняття, але за ними приховується якраз протилежне. Гидоту гомосексуалізму називає людською гідністю, окультизм – наукою, поганство – рівноцінним шляхом до спасіння.
7) Істинне християнство називає єресі єресями, і тому їх відкидає, а правовірне вчення – правовірним вченням, і тому його сповідує. Фальшиве християнство просуває єресі і приховує їх за позитивними поняттями і популістськими термінами, щоб обдурити християн.
8) Істинне християнство т.зв. міжрелігійний діалог називає антимісією, небезпекою втрати віри, гріховним синкретизмом, духовним перелюбом. Фальшиве християнство пропагує міжрелігійний діалог і фальшивий екуменізм, не дозволяє проводити місію, наголошує на пошані до поган і до їхніх фальшивих практик.
9) Істинне християнство протягом століть захищалося від інвазії ісламу. Фальшиве християнство в даний час підтримує багатомільйонну імміграцію мусульман до Європи (папа Франциск наказав у кожну парафію і в кожен монастир прийняти мусульман і піклуватися про них, щоб так були створені умови для широкомасштабної ліквідації християнства).
10) Істинне християнство має Духа Христового. Фальшиве християнство має духа антихриста, духа Нью Ейдж.
У другій половині минулого століття настав перелом в християнстві, викликаний II Ватиканським Собором. Всеправославний Собор-2016, по суті, бажає перейняти цей єретичний шлях самоліквідації Церкви. Сьогодні християнство самознищується через єресі історично-критичної теології, т.зв. пошану до поганства і толерантність до аморальності.
Як це абсурдно, коли в силі церковного авторитету Боже слово пояснює людина, яка не молиться, щиро не навернулася, не знає найосновніших принципів духовного життя, не відрікається свого «я» і не шукає Божу волю у своєму особистому житті під час молитви і читання Святого Письма. Така людина не усвідомлює, що за літерою Писання є Божий Дух. Про таку людину сказано: «Хто не має Духа Божого, той Йому не належить» (Рим. 8,9). Ці екзегети з богословськими дипломами і титулами, по суті, є відпалими християнами, які не мають ніякої спасительної віри, а тому, як відступники і єретики, не можуть навчати інших. Але сьогодні саме вони зайняли ключові позиції в Церкві.
Істинне пояснення Святого Письма відкриває людину через Боже слово на Духа Істини, дає їй світло і силу боротися з брехнею та злом в собі і довкола себе.
Ці т.зв. експерти з інтерпретації зовсім не зрозуміли, як слід пояснювати Святе Письмо. Вони вигадують неіснуючі академічні проблеми, і замість основної, корисної інформації про Біблію, подають оманливі і фальшиві теорії, якими ставлять під сумнів богонатхнення Святого Письма, щоб звільнити себе від даних ним зобов’язань. Вони вигадали штучні проблеми про якогось Ягвіста та Елогіста, про девтеро-Ісаю і тріто-Ісаю, про Павлівські послання і про авторів Євангелія, які нібито зовсім його не писали… Вигадують різні теорії, щоб вкрасти віру в довірливих студентів, які через свою юнацьку гордість ковтають всі їхні ідіотські вигадки. Майбутні священики все це приймають і потім самі стають носіями духовного отруєння, яке походить з атеїстичної філософії.
Професор Ета Ліннеманн, яка була ученицею Бультманна, після свого навернення спалила всі свої праці і довела, що весь історично-критичний метод (історично-критична теологія) – це суцільний обман і психологічна маніпуляція.
Ці спекулянти забувають головне: автором Святого Письма є Святий Дух і Він відкриває Святе Письмо та його таємниці тим, хто має покірне серце. Він також відкриває глибини і сенс людського життя, відносини між людиною і Богом.
Як пояснювали Святе Письмо апостоли і сам Господь Ісус? Позиція Господа Ісуса і апостолів, які пояснюють Старий Завіт, діаметрально відрізняється від інтерпретацій, які сьогодні подають єретичні теологи. Господь Ісус і апостоли пояснюють Писання в Божому Дусі і це приносить життя, в той час як апостати інтерпретують його в дусі брехні і це приносить смерть.
З єретичної теорії випливає єретична практика. Ортодоксія (правовірне вчення) відкриває двері для справжньої місії і життя. Псевдодоксія (єретичне вчення) відкриває двері антимісії поганства і смерті. Церковні лідери, замість того, щоб йти до поган і проповідувати їм істини віри, йдуть до своїх вірних і проповідують їм єресі. Потім відкривають їх духу поганства з допомогою т.зв. міжрелігійних зустрічей за мир. Ці зустрічі не мають нічого спільного з миром, але ведуть до втрати правовірності – ортодоксії.
Висновок: Тому необхідно відрізняти правовірне християнство від фальшивого, що має духа глобалізації і псевдопошани до поганства.
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату
+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі
https://vkpatriarhat.org/?page_id=22185
21.12.2015
Заванажити: Шукай правду! 13 частина: Істинне і фальшиве християнство (21.12.2015)
