Роздуми над Словом Життя Mт. 6,3
«Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права»
Це слово Господь Ісус дає нам не для дискусії, а для реалізації. Воно має свій глибокий сенс і пов’язане з подвійною жертвою: по-перше, людина зрікається якоїсь своєї власності на користь інших, а по-друге, якщо це робить приховано, то ще й жертвує і людське визнання та похвалу. Ісус пояснює, що це відбувається тому, «щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» – не тільки людську нагороду, але Божу – вічну. Тут здійснюється: втрачаємо, щоб отримати. Втрачаємо матеріальне, щоб здобути нематеріальне. Жертвуємо дочасне, щоб отримати вічне. Пам’ятай: твій Отець знає, що є таємне, а Ісус тобі нагадує: «Він віддасть!».
Ісус далі пояснює: «Коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду». Отож тут є небезпека, що наше людське «я» хоче звертати на себе увагу, щоб нами захоплювалися за нашу доброту. Скритість пов’язана з вірою, що Отець це бачить, а ми робимо це заради Нього. Ісус наголошує, щоб ми робили таємно не лише діла милосердя, але і справедливості. Він каже: «Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих (справе-дливих) учинків перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі». Цю пораду Ісус дає після того, як закликав нас не мститися згідно принципу «око за око». Ми повинні навіть дозволити, щоб нас вдарили не лише в одну, але й в другу щоку. Також сказав нам, що ми повинні любити ворогів і тих, які проклинають нас і переслідують. Тепер каже наступне слово, і ми повинні вправлятися, щоб мудро реалізувати його у своїй життєвій програмі наслідування Ісуса. Тоді Він Сам буде робити через нас при-ховані чуда, а згодом і явні. Але найбільше чудо – це навернути хоча б одну душу і так спасти її для неба. Кожен з нас повинен бути терпе-ливим «рибалкою душ» – місіонером! Місія починається з молитви і реалізації Ісусових заповідей в дрібницях. Це не має нічого спільного з хитрими психологічними методами, якими сьогодні обманюють людей, завдаючи їм дочасної і вічної шкоди.
Ісус сказав: «Той любить Мене, хто заповіді Мої береже» (Ів. 14,21). Хтось скаже: «Десять заповідей я знаю, але що таке Христові заповіді?». Христові заповіді пояснюють Декалог і вказують прямо на корінь. Якщо ми дотримуємося заповідей Христа, Ісус дає нам Свого Духа, щоб ми мали силу боротися проти духа фарисейства в нас – проти духа, якого мали книжники і фарисеї, які хоч зовнішньо дотри-муватися Декалогу і людських приписів, але їхні серця були далекі від Бога.
Що стосується таємних вчинків, то в дрібницях робити їх можуть вчитися навіть діти, якщо їм пояснити суть. Але в цьому можуть тренуватися також дорослі християни, реалізовуючи це в своєму житті. Цим любимо Ісуса, коли виконуємо Його заповіді! За ними є Дух і життя. Це не лише буква і щось зовнішнє – через них ми йдемо на глибину!
Завантажити: Роздуми над Словом Життя Mт. 6,3
