Фільм “Христове Воскресіння

Візантійський Вселенський (Католицький) Патріархат (ВВП) ‒ це спільнота монахів, священників та єпископів, що мешкають у монастирях. Очолює ВВП Патріарх Ілля з двома єпископами-секретарями: + Тимотеєм і
+ Методієм. ВВП виник з необхідності захищати основні істини християнської віри від єресей і апостазії.
Патріархат не підпорядковувався апостату Бергольйо і не підпорядковується апостату Превосту.

Головна Практичні духовні порадиКонкретна абетка Євангелія

Конкретна абетка Євангелія

Ми часто були обманені різними поглядами на Св. Письмо! Ми забули жити Божим словом, яке є дороговказом для нашого життя. Отож, треба помалу і серйозно почати вивчати конкретну абетку. Наприклад, Ісус каже: «Якщо твій брат має щось проти тебе, то йди і примирися зі своїм братом». Отож, коли настане напруження, маю застосувати цей принцип. Наприклад, брат скаже слово в гніві, несправедливо насварить, а потім усвідомить, що не мав цього робити, і тепер з цього сумний, не знає, що робити, як вибачитися. А тим часом напруження зростає. Кажуть, що «Мовчання – золото», але в цьому випадку мовчання є пеклом, яке настає між двома людьми і також переходить на інших: насуплені обличчя, і в обох на повно працює себежаль. Диявол і стара людина знаходить тисячу аргументів проти, бачить вчинок ближнього, як найбільший злочин. Що робити? Хто має зробити перший крок, а точніше, хто повинен? Згідно Євангелія, повинен зробити той, кого образили. Мене образили, а ще й до того ближній має щось проти мене, але я повинен зробити перший крок, а не чекати, аж поки це зробить він. Коли на молитві усвідомлю, що вже повинен йти, але не піду, то навіть якщо б я молився і найкраще, все ж буду неслухняним Ісусу! Буду молитися, але молитва в такий момент повинна бути іншою: В дусі стану під хрест, усвідомлю Ісусове слово про любов і прощення, можу дякувати за образу і усвідомити, що хоча тепер я невинний, але терплю за приховані гріхи. Усвідомлю, що мій ближній не мав тільки злу волю, коли мене образив. Він, можливо, хотів для мене добра, або просто тільки пропихав своє добро і не вмів увійти в мою ситуацію, тому навіть нехотячи образив мене. Тут усвідомлю принцип: «Хочу добра, а все ж чиню зло» (Рим. 7,21). Це каже ап. Павло і додає: «Це робить в мені гріх» (первородний). Часто я хочу щось сказати, підбадьорити, але замість цього скажу те, що не мав говорити. В іншому випадку мовчу, хоча це був саме той момент, коли через моє слово могло зродитися спасіння душі. Я хочу добра, але роблю зло! Так, щодня я обманений своїми почуттями і розумом. А хіба мій ближній не буває також обманений? Чому йому завжди маю приписувати тільки злу волю, коли він мене якось образить? Але коли зречусь себе і спізнаю, що маю робити, то зроблю це: піду до ближнього і, наприклад, нейтральним реченням покажу йому, що не гніваюся, і так допоможу йому позбутися тієї хмари гніву, себежалю і обману. За цей крок віри Бог завжди дає світло і пізнання!