Слово Патріарха Іллі на Празник Воздвиження Чесного Хреста
На свято Воздвиження Чесного Хреста ми повинні знову звернути свій погляд на Христовий хрест, в якому є наше спасіння. Слово Боже говорить: «Так, як Мойсей підняв змія у пустині, так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, щоб кожен, хто вірує в Нього, жив життям вічним. Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів.3,14-16).
Бог звільнив ізраїльтян з єгипетського рабства, зробивши багато чудес. Найбільшим чудом було те, що перейшли по сухому дну Червоного моря. Таке чудо! Можна було б думати, що аж до смерті будуть свідомі того, що Бог всемогутній і робить чуда. Але так не було. Прийшли перші випробування, а ізраїльтяни почали бунтуватися проти Бога та Мойсея. Це ознака первородного гріха в нас, тієї отрути, бунту проти Бога. Коли прийде проблема, людина не збунтується проти диявола, який дає нам сугестивні думки і є причиною гріха й нашого нещастя. Але людина почне бунтуватися проти Бога, ображати Його і нарікати. Ізраїльтяни також нарікали і ображали Бога. Тому Бог послав на них отруйних змій, укус яких був смертельний. Тоді вони почали каятися і просити Бога про змилування, щоб врятуватися від смерті. Мойсей молився і Бог дав рішення. Він сказав Мойсею, щоб підняв на жердині мідяного змія на знак того, що Він змилувався і дає перемогу над змієм, що приносив смерть. Люди, які помирали від отруйного укусу, мали з вірою поглянути на змія, повішеного на жердині. Неначе треба було визнати: Цей змій убитий, переможений, а тим і переможена в мені його отрута. Хто з вірою на нього поглянув, в тому переставала діяти отрута і він був зцілений. Бог дав такий лік, таку умову. Міг дати щось інше, але ізраїльтяни мали прийняти від Нього саме такий спосіб зцілення. Той, хто не приймав з вірою Божий спосіб порятунку, але мав щодо цього свої уяви, той помирав, хоча міг лишитися живим.
Мідяний змій є прообразом Христового хреста. Сам Ісус використовує порівняння: «Так, як Мойсей підняв змія у пустині, так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, щоб кожен, хто вірує в Нього, жив життям вічним» (Ів. 3,14-15).
Ми повинні з вірою дивитися на хрест Христа. Ісус на хресті переміг пекельного змія – диявола, який вкусив людей і отруїв первородним гріхом. Ми всі отруєні ним. У всіх нас прогресує смерть – смерть дочасна і вічна, як наслідок первородного гріха. Але Бог – Ісус – з любові до нас став людиною і у своєму послусі Отцю прийняв на Себе цей засуд смерті, який по-справедливості належав нам. Він, безгрішний, взяв на Себе отруту первородного гріха і наші особисті гріхи, заплативши за них на хресті. За мене і за тебе Ісус помер і Своєю смертю подолав смерть. Бог доводить Свою любов до тебе тим, що Христос помер за тебе. Ісус пролив Свою кров за тебе, за твої гріхи, щоб ти був спасенний і мав вічне життя. Усвідом собі це!
Хрест є знаком спасіння, знаком, перед яким втікають демони. У ньому є наше спасіння від вічної загибелі. Ісус на хресті переміг гріх, смерть та диявола, і дає нам вічне життя. Коли ми приймаємо Ісуса за свого Спасителя і Господа, то в Ньому приймаємо і перемогу, яку Він здобув на хресті.
Усвідом собі Божу любов. Бог має до тебе особисте відношення. І ти маєш мати особисте відношення до Нього. «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3,16). Замість слова світ постав своє ім’я – Петро, Іван, Анна… Бо так Бог полюбив Петра, Івана, Анну…, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб Петро, Іван, Анна…, які в Нього вірують, не загинули, але мали життя вічне. Йдеться або про вічне життя, або про вічну загибель в пеклі. Умова спасіння – вірити в Ісуса. Щоб кожен (знову встав своє ім’я…), хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним.
Ми не знаємо ні дня, ні години. У світі є близько 7 мільярдів людей і постійно хтось помирає, кожну хвилину. Проходить через міст смерті до вічності і вже ніколи не повернеться назад. Протягом години це тисячі людей. Уявімо собі коридор, яким душі постійно йдуть і йдуть у вічність, на Божий суд. Людина може ввечері піти спати, але вже не дочекається ранку. Як часто люди вмирають і біля телевізора! Дивляться якийсь фільм, і раптом прийде смерть (інсульт або інфаркт) – і вже у вічності. Або хтось сяде в машину, настане аварія і вже не повернеться. Скільки є таких випадків! Так смерть забирає всіх без винятку, кожного. Головна проблема не в тому, чи ми тут будемо 40, 60 або 80 років, але найголовніше – бути приготованим до зустрічі з Богом.
Смерть, Божий суд і вічність – це реальність! Однак люди живуть в ірреальності, не хочуть чути і знати правду, не хочуть усвідомити, що їх чекає. Кажуть: «Аж потім, потім…». Але надіятись на «потім» – це глупота. Момент смерті, хвилина, коли людина відходить з життя у вічність на Божий суд – це останній шанс, щоб розбудити досконалий жаль. А саме тоді диявол буде сильно атакувати людину, щоб привести її до невіри і бунту проти Бога. Ісус каже: «Не знаєте ні дня, ні години, тому будьте готові». Ми повинні бути готові. А як? Щодня знову давати свої гріхи до Божого світла. Дивитися з вірою на Ісусів хрест, до Його ран, на Його обличчя, і повторяти: Ісусе, Ісусе, Ісусе, помилуй мене грішного! В той момент, коли з вірою дивимось на хрест Ісуса Христа і з вірою повторюємо Його Ім’я, ми оправдані, Його кров очищає нас від кожного гріха.
Ми готуємося до смерті і тим, що 7 разів на день зупиняємося, розбуджуємо досконалий жаль, взиваємо Ісусове Ім’я і звертаємо свій погляд віри на розп’ятого Христа. Він Своєю смертю на хресті врятував нас від вічної погибелі і відкрив нам двері до вічного життя.
Хрест Ісуса є ознакою Його любові до нас, грішних.
Завантажити: Слово Патріарха Іллі на Празник Воздвиження Чесного Хреста
