«ІСУСЕ!!!»
Хочу засвідчити про те як Ісус врятував мені життя і як справді важливим є те чого вчать нас на реколекціях. А саме, що треба робити у найскрутніших ситуаціях нашого життя, – з глибини серця взивати святе ім’я Ісус.
Одного разу я пізно сама поверталася з навчання додому (приблизно 20хвилин іти пішки). Тому, що це було зимою, надворі було вже темно. Провулок, яким я повинна була перейти був безлюдним і ще й не освітлювався, але інакшої дороги не було. Я ішла і молилася. Раптом я відчула, що хтось ззаду вхопив мене за сумку. Я обернулася і побачила трьох хлопців віком 20-и років. Один тягнув сумку, а двоє мене обступили. З переляку я інтуїтивно вчепилася за сумку і не відпускала її. Навколо не було ні душі, щоб когось кликати на поміч. Я хотіла кричати, але зі страху мені відняло мову. Все, що я з себе видала – це був німий крик «а-а-а…» Вони тягнули мене, вдарили по голові і я впала. Через те, що я не відпускала сумки, а вони за неї тягнули, я кілька разів піднімалася з землі і знову падала, бо під ногами був лід і вони мене били. Це було страшно і я була у паніці, а найбільше з того, що я просто не могла кричати, – ніхто не міг мене чути! Ніхто, крім Бога!!! В цю мить я згадала, як на реколекціях розказували про подібні випадки і вчили, що в таких безвихідних ситуаціях треба з вірою кликати ім’я Ісус. Я не знаю чи це було чути наголос, мені здалося, що ні, але я з усіх сил надихнулася і з цілого серця, крізь сльози, закричала: «ІСУСЕ!!!» У цю ж мить нападники блискавично залишили мене і почали втікати. Мені це видалося сном. Я оглянулася, щоб подивитися чи хтось прибіг мені на поміч, але ніде не було ні душі. Ісус прийшов мені на поміч! Я не могла прийти до себе. Аж за деякий час з того напрямку куди втекли ті хлопці, надійшли чоловік з жінкою і почали питати мене, що сталося. Я їм в кількох словах розповіла. Виявилося, що вони ідуть на ту ж вулицю, що і я. Однак їх будинок був ближче ніж мій, тому мені знову прийшлося самій переходити ще одним темним переходом. Вкінці переходу було видно вогники від сигарет, отож там знову були якісь хлопці. Я дуже боялася, але не мала виходу. Я почала благально взивати ім’я Ісус і щасливо перейшла. Коли прийшла додому, рідні молилися святу годинку. Аж коли я лягла спати, мною почало сильно трясти і я плакала: мені аж тепер дійшло, що сталося і як Ісус мене врятував. Дякую Тобі Ісусе!
(Наталя, 17р.)
