МЕРТВИЙ ТОБЕЛ
(ІІ частина)
«Коли я прийшов до свідомості, виявилося, що лежу на дні 80-ти метрового провалля, яке називалося Мертвий Тобел. Біля мене лежав мертвий провідник з розбитою головою і виваленими очима. Жахливий вигляд! Я вивчав медицину, бачив багато трупів, але жоден з них так жахливо не впливав на мене, як цей. Дивлячись на нього я розумів, що за декілька днів це чекає і мене. Як наш шнур, яким ми були між собою зв’язані, стягнув нас обох в провалля, так і я скоро опинюся в обіймах смерті після нього. Я поволі загину з голоду в цьому живому гробі, поки інший за три метри від мене, гниючи розкладеться. З готелю допомога не прийде, бо я не збирався туди повертатися. А вибратися по стрімких зледенілих стінах провалля навіть не думав! Я кричав, ревів, бив головою об кам’яну стіну своєї в’язниці, щоб розбитися як мій провідник від падіння. Нарешті я став безсильним у своїй безнадії. Коли ж отямився, відрізав шнур, яким ще досі був зв’язаний з мерцем, потім передивився наплічник, щоб знати, скільки мені ще залишилося днів жевріти. Було того досить мало: трохи сала і шматок хліба. Мене пройняв жах, коли я подумав: „Біля мене свіже м’ясо”». І знову хлопець витер рукою піт з чола.
