ХОЧУ ЗАСВІДЧИТИ
Маю велике бажання засвідчити, хоч це для мене болюча тема, однак хочу, щоб це було на користь іншим. В 8 класі я ходила на баскетбол. Одна особа мені сказала, що я груба. Це мене так зранило (звісно, за цим була гордість), що я після того стояла в дзеркалі і ворог так підсував, що я себе уявляла жахливо повною.
З того часу я почала худати. Для цього використовувала найрізноманітніші методи. Я дотримувалася різних дієт, через що потрапила у страшне рабство, залежність. І навіть тоді, коли я нормально їла, той дух мене тримав. Дійшло до того, що я не їла зовсім, жила лише сухариками – одну пачку на день, і все. В той час я серйозно займалася спортом! У мене ріст 171 см, а важила я тоді 48 кг. Коли тепер дивлюся на свої фотографії, то жахаюся сама себе, невже це могла бути я. Коли мене знайомі зустрічали, то питалися, чи я не збираюся помирати. Це було страшне рабство – рахувався кожен сантиметр. Тоді людина думає, що як їсть, то вже прибрала. В мене був такий стан, що організм вже не приймав їжу, я вертала.
Господь знав, коли мене з того вирвати, бо цей критичний стан був якраз перед наверненням. Я не могла їсти, шлунок зсохся всередині. Коли я навіть і хотіла щось з’їсти, то мене болів шлунок. Потім я відвідала реколекції. Коли дала Ісусові ціле своє життя, відреклася всього злого, що було в ньому і, дякуючи молитвам мами, спільноти, отців і сестер, я почала трохи їсти. Однак ті думки, що я з’їла і вже поправилася, мене ще переслідували. Я сама за це не молилася, інші молилися, а я сповідалася з того і робила покаяння. Потім Господь мені ще показав, що за тим всім моїм спортом був сильний культ тіла. Я з того також довго робила покаяння. Тепер, коли я навернена, знаю, що не маю зважати на своє тіло, бо мене і таку Бог любить!
Звичайно, я почала прибирати на вазі і ставати нормальною людиною. Але ще зауважувала за собою, що коли мені говорили, що я поправилася, мене це ранило.
Я далі витривало робила з того покаяння, відрікалася поганих думок. Господь мене оздоровив з багатьох хворіб, тепер залишився тільки порушений обмін речовин.
Якось недавно я приїхала до свого брата і ми з племінником розглядали книжечку. Там були зображені різні тваринки. От я йому і пояснюю: «Це жирафа – височенька, як в нас тато високий. А це тваринка маленька, як наша бабця маленька, а це як я – грубонька». Потім племінник бігав по хаті і говорив мені, що я грубонька та я зауважила, що мене вже це не болить, не ранить.
Мені сказали, що за цим моїм худанням конкретно стояв дух смерті і я можу тільки підтвердити, що це саме так. Довго тривало моє визволення: від 15 до 23 років, а потім ще декілька років після навернення. А також, коли ми на реколекціях прощали, Господь вказав мені, що потрібно пробачити тій дівчині з дитинства. Дякую Ісусові, що мене визволив.
(Галина)
