ТЯЖКИЙ ХАРАКТЕР

Ми з молодшою сестричкою опинилися в скрутній ситуації. Нам довелося розмовляти з родичкою, яка була в дуже поганих відносинах з нашою бабцею. А тепер, після її смерті вона домагалася якихось паперів, щоб узаконити своє самовільне будівництво, бо наші ділянки поряд. Тітка має, м’яко кажучи, тяжкий характер. Часто від спілкування з нею починають труситися руки і ноги. І тому що ми знали, що вона домагається паперів нам на шкоду, то нічого більше не залишалося, як гаряче молитися. Ми обидві стояли і слухали, як тітка намагалася нас переконати, що хоче нам добра. В дусі робили покаяння, бо тут не поможе вивищуватися чи осуджувати, просто тільки Ісус міг вирішити цю ситуацію, а не ми. І Господь нам показував, які тітка (чи, швидше, той дух, який її тримав) вживає методи, щоб тільки нас використати, щоб загнати в глухий кут і ще з нас висміятися, які це ми християни, якщо ми не «серце на долоні». Навіть «брала» нас цитатами з Св. Письма: «Ну, що ви, діточки? Так же ж не можна: вас до неба не візьмуть, якщо ви не любите ближнього. Чому ви такі закриті?» Ми кожна в душі взивали сильне і всеперемагаюче Ісусове ім’я і Господь не забарився з допомогою. За декілька хвилин такої «милої розмови», той дух не витримав і тітка закінчила: «Ну, якщо ви не хочете, то я поїхала. Слава Ісусу Христу». Сіла в маршрутку, яка якраз під’їхала на зупинку і все. Ми з усього серця дякували Ісусові, що хоч ми – слабкі, але Він – сильний!

(Галинка і Оксана)