НАША НАЙБІЛЬША ПОТІХА

Коли славний російський письменник Достоєвський відчув, що наближається кончина його життя, покликав до себе священика і по-сповідався. Перед смертю він сказав своїй жінці Анні: “Анно, поклич мені дітей!” Потім одному з дітей дав до рук Св. Євангеліє і просив, щоб прочитав з нього притчу про блудного сина. Хлопчина це дійсно зробив, а потім Достоєвський сказав найближчим, що були поруч: “Діти, це є наша найбільша потіха, що ми маємо Доброго Батька у небі, милосердя Якого є більше, ніж наші слабості і Який нам прощає гріхи з яких ми щиро каємося”. Після цього помер.

“Наверни нас, Господи, до Себе,і ми повернемось”. (Плач Єр. 5:21)