Неустанна Поміч
Це було в повоєнні роки. Двоюрідний брат мого тата Григорій (18р.) був бандерівцем. Йому дали один лист, який мав занести в районний центр, який був далеко від села (Вирів, Кам’янко-Бузький р-н). Йти треба було пішки через ліс. Мама спекла на дорогу паляницю і рано він поніс лист. Пройшло три дні, а вдома його ще не було. Мама переживала, але думала, що можливо він гостює в родичів. Коли виявилося, що його там не було, батьки налякалися і почали його шукати. Боялися, що можливо його вбили, або покалічився дорогою і десь там лежить. Шукали дорогою, розпитували в людей, але нічого. Тоді тато Григорія пішов до начальника міліції в район і просив за сина. А той відповів, що він нічого не знає про нього, а якщо це робота КДБ, то він сам їх боїться. Вже минуло 10 днів. Тоді мама Григорія, вже сама пішла в район і зі слізьми просила начальника міліції про поміч, але ніхто нічого не знав. Коли мама поверталася додому, побачила на стіні костела образ Матері Божої Неустанної Помочі з Ісусиком на руках. Вона впала на коліна, поцілувала Його і очима, повними сліз, болю з вірою дивилася на Марію з Ісусом. Вони залишилися для неї єдиною надією, бо з людей вже ніхто не міг допомогти. Великий біль, страх і безсильність, налягали на неї, як темна ніч. Вона молилася і кликала Марію до своєї біди. І раптом в тій темноті з’явилося світло і мама почула в серці як Марія до неї сказала: «Твій син там». Мама встала і вже знала, куди має бігти. З надією і вірою вона побігла туди, де їй сказала Мати Божа. Коли прибігла, то натрапила на будівлю з двором і прохідною брамою. Але в той момент охоронець десь на хвилю якраз відійшов і мама забігла на подвір’я. Там її побачив начальник установи і по-російськи зверхньо запитав: «Кто тебя сюда пустил?» Вона відповіла, що сама ввійшла і що тут є її син, і щоби вони його віддали. Він зухвало посміхнувся і сказав: «Что ты говориш? Кто тебе это сказал?» «Матір Божа мені сказала!» Він її сильно штовхнув і вона впала на землю. Як падала, викрикнула і почала плакати. І тут почула з будівлі: «Мамо! Мамо!» І вона закричала: «Це мій син!» В цей момент його переводили коридором і він почув голос своєї мами. Вона просила, щоб начальник віддав сина. Тоді він завів її в кабінет. Їй здавалося, що вона зайшла в пекло. Стіни були помальовані на червоно і лампа також була червона. Начальник КДБ сказав: «Знаете, что сделал ваш сын? Он кинул кирпичом в машину і разбил переднее стекло, что вы бы з ним сделали?» Вона відповіла: «В першу чергу, я би сказала його мамі і татові, що ваш син те і те зробив, повідомила би їх, а потім, коли би він заслуговував за свій поганий вчинок покарання, то покарала би його, а ви його вкрали». Після того начальник КДБ погрозливо сказав їй, як має казати людям і дав підписати папір, що вона з тим всім згідна. Вона поставила хрестик, бо не вміла писати. Потім окремо провів розмову з сином і відпустив його. Григорій насправді ніякої цегли не кидав. КДБ його арештувало за лист.
Сьогодні приходить набагато гірша система, ніж КДБ – ювенальна юстиція, яка буде безпідставно викрадати дітей. Матері, моліться з вірою молитовні сторожі за своїх дітей. Матінка Божа може врятувати дітей і Україну.
Галина ( 30р.)
