Свідомість провини – суд (І частина)
Досвід суду: людина має тенденцію приховувати свої гріхи і не признавати їх. Засуджений людьми, Давид радше вибирав Божий суд: «Краще потрапити в руки Господні, ніж у руки людям. Він є милосердний» (І Хр. 21, 13).
Усвідом собі, що твій особистий гріх не є чимось приватним: «Немає нічого прихованого, що не буде відкритим» (Мт. 10, 26). Усе буде виявлене на Божому суді… Існує тільки одна дорога: признати свій гріх, викрити його, дати його до світла, поки ще є час. «Якби ми самі себе судили, то нас би не судили» (І Кор. 11, 31).
Мій особистий гріх впливає на мене, на ближнього і ображає Бога. Якщо людина старається маскувати гріх, то втрачає чутливість сумління, допускається ще більших гріхів і помалу потрапляє в рабство. Настане той день, коли буде суджена Божим судом, який випередить і людський суд. А далі – кожен грішник сам собі шкодить. Нема чого заздрити уявному щастю, яке збудоване на гріху та протирічить совісті. Потрібно давати до світла свої гріхи, і то щодня. Щодня судити самого себе. Не треба себе обманювати, що гріх якось замовчиться. Нічого не замовчиться, той гріх особливим способом записаний в нашій душі і стерти його може тільки Кров Агнця, а не відтягування часу.
У травні 1986 року, більш ніж через 40 років, відбувся суд над воєнним злочинцем. У газетах великим шрифтом написано: «Вирок для Артуковича – смерть!» А далі: «Провина воєнного злочинця доказана за всіма пунктами звинувачення. Злочини Артуковича належать до тих злочинів ІІ світової війни, які не погашаються за терміном давності, і з цього огляду фактор часу не грає жодної ролі, як з огляду на саму провину, так і на особу звинувачуваного. Зал засідання суду на декілька днів перетворився в дефілювання свідчень, які шокували людську совість. Єдиним, хто в залі суду залишився холодним, аж цинічним, був Артукович. Його оборона, яка базувалася на тому, що нічого з того, в чому є обвинувачений, не пам’ятає, по суті не мала жодної вартості, тому що на основі свідчень свідків і документів була об’єктивно доказана його провина. Разом з Артуковичем у Загребі була суджена і засуджена ціла система, яка зроджувала і породила стільки зла».
(див. продовження)
Завантажити: Свідомість провини – суд (І частина)
