Роздуми над Словом життя Рим. 8,1-2
Ці біблійні вірші з послання до Римлян є продовженням попередніх. В них апостол взиває: «Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерті?». У 8-й главі сказано, що визволені є ті, які є в Христі Ісусі. Закон Духа життя в Христі Ісусі визволяє від закону гріха і смерті. Процес нашого визволення у кожній новій ситуації знову і знову здійснюється лише в Христі Ісусі.
Закон гріха ‒ це механізм, проти якого ми неспроможні боротися власними силами. Закон Духа життя діє у тих, які ходять за Духом, а не за тілом (Рим. 8,1). Хто повірив у Христа, той почав своїм розумом служити Божому закону. Але первородний гріх, родовище зла в нас, викликає внутрішнє протиріччя. І хоча ми хочемо добра, чинимо зло. Чому? Через неочищеність нашої совісті і тому, що ми не перебуваємо через послух віри в активній єдності з Христом. Це причина того, чому в нас і через нас не може діяти закон Духа життя, але автоматично діє закон гріха. Людина переконана, що коли реалізує своє добро і просовує свою правду, то це і є воля Божа! Але це не завжди так. Щоб виконувати волю Божу, християнин повинен вірою входити до Христової смерті. Що це означає? Ціною відмови і від своєї доброї волі, і від своєї правди він дає простір Божому Духу. Якщо християнин не навчиться зрікатися своєї волі, тобто якщо не натренує це у внутрішній молитві, то нездатний у різних ситуаціях правильно діяти. Це подібно до того, коли б спортсмен не тренувався, але хотів би перемогти у змаганні. Так буде і з нами, якщо замість внутрішньої молитви будемо лише теоретизувати над Святим Письмом або висловлюваннями святих отців.
Принцип відречення від власної волі необхідний не тільки у відношенні до Бога, але й в міжлюдських стосунках. Двоє людей, наприклад чоловік і дружина, не створять єдності, якщо кожен з них буде вперто наполягати на своїй правді та на своєму добрі. Через це завжди виникає малий чи великий конфлікт. Ні один, ні другий не хоче поступитись в рамках спільного добра.
Якщо через активну віру та чуйність у момент випробування та прийняття рішення ми увійдемо в єдність з Христом, то діє закон Духа і ми перемагаємо. Якщо залишимося в собі і намагаємося щось робити тільки власними силами, то програємо. Тут діє закон гріха і смерті.
Ці два протилежні закони, закон Духа і закон гріха, не можуть діяти одночасно. Завжди може діяти лише один. Якщо людина перебуває в собі ‒ у своєму его, то діє закон гріха, але закон Божого Духа не діє. Але якщо людина вірою перебуває в Христі, то діє закон Духа, а закон гріха є нечинний.
Ми живемо в часі. Через фізичну смерть входимо у вічність. Апостол нагадує нам: «Використовуйте час!» Як ми повинні його використовувати? Так, що будемо ходити у вірі, тобто в Божому Дусі, і таким чином перебуватимемо у Христі. Хто залишається в собі, тобто у своєму розумі, у своїй волі та в своїх почуттях, перебуває під владою закону гріха. Хто є в Христі Ісусі, той не є під владою закону гріха. Усе таїнство переможного життя полягає в тому, щоб при випробуванні вірою входити у Христа і перебувати в Ньому. Якщо втратиш єдність з Христом, то підпадеш під закон гріха і згрішиш. Що тобі слід робити? Усвідом свою нужденність і відразу ж кайся. Як? Духовно стань під Христовий хрест і визнай свій гріх. Вірою в силу Христової крові прийми прощення. Це перший крок. Але цим ти ще не перебуваєш в Христі Ісусі. Ти повинен вірою з’єднатися з розіп’ятим Христом так, що віддаси Йому свою волю. Тоді вже діє закон Духа. В той момент ти навіть не можеш грішити, бо своєю волею ти повністю ототожнений з Христовою смертю, якою Він переміг силу гріха і в тобі.
Цей скарб, яким є Христос у нас, ми носимо в глиняних посудинах. Тому потрібна покора, чуйність та обережність. Відбувається боротьба: «Коли комусь здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав» (І Кор. 10,12). Людина падає, бо її обманює власна зіпсута природа, тобто тіло, а також демони і дух світу. Навіщо вони її обманюють? Щоб втратила зв’язок із Христом. Але ми, навпаки, повинні постійно пильнувати остаточну мету, якою є спасіння власної душі. Ми не знаємо ні дня, ні години своєї смерті, тому мусимо бути постійно готовими, як нас до того закликає сам Ісус. Не впадаймо у безнадію через свої розчарування і поразки, але учімось життєвої мудрості.
Приклад. Віруюча жінка часто має конфлікти зі сусідкою. Постійно робить собі постанови, що вже не буде з нею сваритися, але прийде цілком нова ситуація і вона знову програє. Не хоче сваритися, прикладає для цього зусилля, своїм розумом служить Божому закону, совість каже їй, що сваритися ‒ це погано. Вона не хоче цього, але щоразу порушує свою постанову. Чому? Бо тілом, тобто своїм его, служить закону гріха. Перший ступінь покори полягає в тому, що принаймні зізнається перед собою, що це так. Це перший крок на дорозі до визволення. Що вона повинна робити далі? На молитві мусить вибороти відношення до сусідки і поставити відношення до Ісуса вище, ніж особисту гіркість. Тут отримає світло. Можливо, причиною гніву сусідки є колишня кривда, яку вона їй колись завдала і яку перед молитвою зовсім не усвідомлювала. Можливо, провокувала її своєю гордістю та ігнорацією. Отож мусить знати, що за свою гріховність терпить справедливо, і що сусідка має певну рацію, хоча й не у всьому. Вона повинна постановити, що якщо сусідка буде її емоційно і несправедливо звинувачувати, то заради Ісуса відключить захисну систему свого его і терпляче дозволить себе упокоряти. В цей критичний момент буде намагатися усвідомлювати терпіння Ісуса, буде залишатися з Ним і в дусі думати про Його приниження і страждання, які і вона завдала Йому своїми гріхами в минулому. А до приниження, яке завдає їй сусідка, в той момент буде ставитись як до справедливого чистилища за свої минулі гріхи. Вона духовно бачить, як Ісуса бичували, як вклали Йому на голову терновий вінець, а при цьому плювали в обличчя та висміювали. При тому критично усвідомлює, що Ісус страждав невинно, але вона ‒ ні. Тепер вона страждає за свої минулі гріхи. Але свій біль і упокорення з’єднує з болем Ісуса. Тоді на слова сусідки не буде реагувати оборонним способом, ані себежалем чи ненавистю і помстою. Якщо буде стояти в єдності з Христом, а одночасно в покорі щодо сусідки, то переможе і допоможе перемогти також своїй сусідці та посприяє налагодженню дружніх стосунків. Тоді їй не важко буде вибачитися. Цей принцип є в дусі Христового Євангелія. Так вийти з конфлікту ‒ це вже ходіння в Божому Дусі і воно пов’язане з перемогою над законом гріха.
Дух світу та ліберальне християнство відкидають визволення у Христі, заперечують гріх і Божі закони, а протиріччя між ними усувають так, що оманливо називають гріх любов’ю, милосердям або толерантністю. А це обман. Таким чином вони виступають проти Євангелія та проти Духа правди.
Конкретні поради
Умови для ходіння в Дусі:
1) Особиста молитва, мінімум одна година на день. Але десятина часу ‒ це 2,5 години. Крім години особистої молитви, до цього належить і Свята година в сімейному колі з 20:00 до 21:00 та пів години ‒ сім молитовних зупинок протягом дня.
2) Потрібно святкувати неділю, день Господній, коли згадуємо Христове воскресіння та зіслання Святого Духа. У цей день ми також беремо участь у братній спільноті (Ді. 2,42).
3) Кожного місяця для чоловіків мав би бути виділений день покаяння. Тут існувала б можливість для спільної молитви та особистого свідоцтва з життя віри. Тут також був би простір для проповідування Божого слова з наголошуванням на покаянні, а також можливість приступити до Тайни Сповіді. На сьогоднішній день це є правильний спосіб святкування біблійного новомісяччя і т.зв. Фатімських субот.
Висновок:
Пам’ятай, що без покаяння і молитви навіть найкращі поради святих Отців та обітниці Святого Письма будуть для тебе недієвими.
Завантажити: Роздуми над Словом життя Рим. 8,1-2
