Роздуми над Словом життя Пс. 42,2-3
«Як лань прагне до водних потоків, так душа моя прагне до Тебе, Боже. Душа моя жадає Бога, Бога живого, ‒ коли бо прийдуі побачу обличчя Боже?»
Якщо людина не відкинула почуття правди, вона усвідомлює марноту життя, а якщо має віру, то прагне ставати у молитві перед Божим обличчям, тобто у Божій присутності. Деякі святі навіть годинами дивилися на обличчя Христа на хресті та звідти черпали справжню мудрість. Тут їм відкривалися таїнства життя, закодовані у Біблії. Тут вони також пізнавали велику Христову любов до них і були мотивовані до героїчних жертв заради спасіння душ. Багато з них тут отримали силу і для мученицької смерті.
Ми живемо у дуже важкий час. Можна сказати, що ми вже наче вступаємо в апокаліптичний час, коли кожен з нас пройде через випробування, пов’язане з вакцинацією та чіпуванням, а у випадку відмови ‒ з різними покараннями. Для когось тут може бути приготований і вінець мучеництва. Тому так важливо, щоб наша душа прагнула Бога, як лань прагне водних потоків, щоб жадала живого Бога ‒ коли нарешті зможе стати перед Божим обличчям, і не лише тут, як у тумані чи тьмяному дзеркалі, як пише апостол, але там, у вічності, вже лицем у лице: «Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж ‒ обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний» (1Кор. 13,12).
Завантажити: Роздуми над Словом життя Пс. 42,2-3
