Роздуми над Словом життя Одкр. 16,2
«І пішов перший ангел і вилив свою чашу на землю: і злі, згубні виразки обсіли людей, що мали клеймо звіра і поклонялися образові його»
Звір, який виступив проти Бога, проти природних і Божих законів та заповідей, використовує метод підступного терору з метою заподіяння смерті ‒ дочасної та вічної. Він змушує людей, щоб дозволили затаврувати себе його клеймом. Це клеймо не є лише чимось поверхневим, але порушує саму людську природу в її суті. Йдеться про те, що людина віддає свою волю звіру і дозволяє включити себе в систему, з якої вже нема дороги назад. Таким чином вона зрікається свого дочасного і вічного життя, а це серйозна річ! Наслідки прийняття клейма звіра проявляться згубними виразками. Це будуть не звичайні виразки, а згубні, які ведуть до погибелі людини. Людина терпітиме тут, на землі, а після смерті її чекає вічне засудження у вогняному озері.
Поклонятися звіру означає підпорядкуватися його безглуздим, нелогічним і злочинним вимогам та пасивно їх приймати. Це починається з гендерних антизаконів, які абсурдно стверджують, що чоловік не є чоловіком, а жінка жінкою, і змушують людей до т.зв. переоперування статі. Це також пов’язане з ювенальною системою викрадання дітей та їхньої тиранії.
Чому Бог допустив владу цього звіра? Бог допустив його владу, тому що люди відвернулися від Бога і зробили ідола з матеріалізму, споживацтва, аморальних збочень, віддавалися демонічній музиці, яка промиває мізки, наркотикам, різним формам окультизму та сатанізму, а при тому залишалися в нерозкаяності, в затятому відкиданні правди. Цим усім знищили совість і своїм головним божком зробили своє его, яке перебуває в повній єдності з програмою власного автогеноциду, за якою стоїть дух брехні та смерті, сатана.
Яке рішення у цій ситуації? Тільки одне ‒ радикальне покаяння: відвернутися від системи брехні та смерті, прийняти живого Бога, Його закони і заповіді, та виконувати їх. Необхідно рахуватися зі смертю. Скільки солдатів пожертвували своїм життям у безглуздих війнах, в яких часто навіть не йшлося про добро власного народу. Але в теперішній ситуації, навіть якщо б у цьому терпінні та боротьбі врешті потрібно було б пожертвувати своїм життям, то це має сенс, бо є надія, що врятуємо не тільки вічне життя, але навіть продовжимо дочасне життя; маємо певність, що терпимо за Божі закони та за спасіння своєї душі, даємо добрий приклад, вказуючи на правильний шлях і рішення для багатьох. Загинути в боротьбі за Божі закони і спасіння власної душі ‒ це не самогубство. Самогубство вчинять боягузи, які підпорядкуються поступовій диктатурі звіра. Вони втратять дочасне життя, а на кінець і вічне. Перш ніж відтяти голову мученикам перших століть, їх жорстоко мучили, але Ісус дав їм силу. За цією тиранією також стояв звір, який служив дракону ‒ дияволу і сатані. Але у Христі є перемога як над драконом, так і над його звіром ‒ сатанинською системою. Далі у Святому Письмі сказано: «Вони перемогли його кров’ю Агнця і словом свідчення свого, і не злюбили життя свого до смерті» (Одкр. 12,11). А далі Святе Письмо каже: «Хто має піти у полон, піде у полон, хто має померти від меча, повинен померти від меча, тут терпіння і віра святих» (Одкр. 13,10).
Завантажити: Роздуми над Словом життя Одкр. 16,2
