Роздуми над Словом Життя Ів. 17, 21
«Щоб усі були одно, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, щоб одно були в Нас і вони;
щоб світ увірував, що Ти Мене послав»
У цьому вірші Ісус молиться за теперішніх і майбутніх апостолів та учнів і за їх внутрішню єдність. Тут не йдеться про якусь юридичну єдність чи єдність в структурі. Умовою справжньої єдності є те, що кожен учень Христа повинен спочатку мати єдність з Отцем через правдиве покаяння і спасительну віру. Молитися за якусь глобалізацію християн в дусі Нью Ейдж, тільки щоб була створена єдина структура – це повна протилежність до того, за що молився Ісус. Така єдність є єдністю зрадників Христового Євангелія, які прийняли духа цього світу. Це єдність в дусі антихриста, в дусі єресі. Ця фальшива єдність не вистоїть ні в годину смерті, ні на Божому суді. Таку фальшиву єдність творить, наприклад, рух фоколяре з буддистами, індуїстами, анімістами… В декларації Nostra Aetate ця фальшива єдність виражається т.зв. пошаною до інших релігій і їх демонів. Продовженням цієї фальшивої єдності є жест Івана Павла II в Асижі під час молитви з поганами. Ця єдність не веде до того, щоб світ повірив в Ісуса Христа, єдиного Спасителя, але навпаки – щоб настав відпад навіть останніх правовірних християн.
Завантажити: Роздуми над Словом Життя Ів. 17, 21
