Проголошення екскомуніки на польських та ірландських єпископів (19.11.2009)

Католицька Церква проходить надзвичайно великою кризою. Замість процесу відродження через правдиве біблійне покаяння, триває процес самодеструкції. Повна відповідальність за цей стан лягає на церковну ієрархію. Тому наш Синод Української Правовірної Греко-Католицької Церкви п’ятнадцятого березня і п’ятнадцятого вересня дві тисячі дев’ятого року звернувся до всіх єпископів Католицької Церкви, щоб до двадцять п’ятого грудня дві тисячі дев’ятого року прилюдно визнали свою віру, а одночасно зреклися сучасних єресей. Явне зречення віри і перебування в єдності з єресями поєднане з карою екскомуніки latae sententiae – канон тисяча триста шістдесят чотири параграф один Кодексу канонів Католицької Церкви, тобто з виключенням з Церкви. Згідно Божого Закону на кожного, хто зрікся віри, лягає кара Божої анатеми, Божого прокляття.

Польський екс-кардинал Станіслав Дзівіш протягом шостого-восьмого вересня дві тисячі дев’ятого року трансплантував духа Ассижу до Польщі. Дух Ассижу, якого презентував папа Іван-Павло Другий, є духом антихриста. Що спільного має Христос з Веліалом? Що спільного має християнська молитва з шаманськими ритуалами і жертвами тварин демонам? Плодом є релятивізм та хаос. Тоді Христова жертва на хресті є даремною. Євангеліє ставиться на один рівень з поганськими байками. Тут йдеться про ліквідацію християнської ідентичності і місії.

З цієї причини наш Синод двадцятого жовтня завчасно, ще перед закінченням загального терміну, закликав польських єпископів, щоб до десятого листопада дві тисячі дев’ятого року прилюдно відділилися від цього апостатичного жесту і духа синкретизму. Також вони були закликані зректися сучасних єресей і визнати віру. Оскільки цього не зробили, то тепер вони вже є виключені з Церкви і на них лягла анатема згідно Галатів один, вісім-дев’ять. Від сьогодні, сімнадцятого листопада дві тисячі дев’ятого року, коли оприлюднена анатема, вони вже неважно відправляють Святу Літургію, навіть якщо будуть, але вже незаконно, займати церковні посади. Коли будуть висвячувати когось на священика чи єпископа, то ці свячення перед Богом і Церквою будуть недійсними. Ніхто не зобов’язаний у сумлінні слухатися їх, апостатів. Іменем Триєдиного Бога Отця, Сина і Святого Духа, проголошуємо їхній відпад від Христа і Церкви.

Єпископів Ірландії у дві тисячі дев’ятому році двічі закликалось, щоб стали Божим голосом. Однак вони стали голосом світу і його обманів! Вони підвели Божий люд і замість дороги спасіння відкрили перед ним дорогу рабства і духовної смерті. Єпископ Ноел Тренор добре усвідомлює в якому дусі будуть подаватися т.зв. антидискримінаційні закони. Він, як професійний обманщик, переконував народ Ірландії, що кожен католик може у згоді з чистим сумлінням проголосувати за Лісабонську угоду. Він навіть стверджував, що було б трагедією, якби католики не проголосували за цю угоду. Єпископи Ірландії замість того, щоб відділитися від цього духа Юди, створили з ним єдність. До одинадцятого листопада дві тисячі дев’ятого року їх було закликано відділитися від цього духа зради. Цього вони не зробили, а тому на них лягла така сама кара, як на польських єпископів. Нагадуємо, що уділювані ними Святі Тайни, окрім хрещення, від сьогоднішнього дня, сімнадцятого листопада дві тисячі дев’ятого року, є недійсні.