Проголошення екскомуніки на Главу УГКЦ
Львів, 14.5.2011
Із засобів масової інформації ми довідалися, що Глава УГКЦ, Монс. Шевчук, титулований патріархом. Хто його проголосив патріархом? Синод УГКЦ? Ні. Відпала відступницька римська дикастерія? Ні. Який він має авторитет, коли сам себе проголосив і коли перебуває в єдності з апостазією?
На відміну від недійсного патріархату Шевчука, Синод УПГКЦ 5.4.2011р. проголосив дійсний Візантійський Католицький Патріархат (ВКП), Патріархом якого був обраний владика Ілля. Причиною проголошення ВКП є катастрофічна ситуація в Католицькій Церкві, необхідність її оборони та обнови.
Який авторитет має Візантійський Католицький Патріархат (ВКП)?
Візантійський Католицький Патріархат має Божий авторитет. Він, в цій добі кризи і загальної апостазії, захищає Божі закони і спасительну віру, без якої ніхто не буде спасенний. Ця спасительна віра поєднана з проповідуванням правовірного вчення і з повним відкриттям себе Святому Духу. На противагу цьому Монс. Шевчук захищає Гузарові єресі, а одночасно і єресі апостатичної західної ієрархії. До того ж він своєю участю в беатифікації Івана Павла ІІ прилюдно прийняв духа Ассижу – духа антихриста. Візантійський Католицький Патріархат перестерігав Монс. Шевчука. Участь в беатифікації папи-апостата була його жестом єдності з духом апостазії, духом антихриста.
Католицькі та православні Патріархи відреагували на наші перестороги і не взяли участі в цій апостатичній акції в Римі. Монс. Шевчук 6.5.2011р. був закликаний, щоб до 13.5.2011р. відрікся духа Ассижу. Він цього не зробив і цим виявив свою внутрішню затверділість і єдність з апостатичним духом, який виганяє Божого Духа з душ вірних і з Церкви.
Візантійський Католицький Патріархат оцим оприлюднює, що Монс. Шевчук сам себе виключив з Католицької Церкви; Літургії та інші Святі Тайни він уділяє неправосильно. Також жоден священик і вірний не сміє його слухати, інакше має участь в його проклятті.
Від моменту свого апостатичного жесту і подальшого бойкотування спасительного покаяння, Монс. Шевчук, як Глава УГКЦ, поширює на вірних УГКЦ смертоносну інфекцію духа Ассижу – духа антихриста. Священики вже не сміють згадувати в Літургії його ім’я. Якщо вони згадують апостата, то з’єднуються з духом Ассижу – духом антихриста – і самі вже служать Літургії неправосильно. Вірні УГКЦ, які залишаться у внутрішній єдності з ним і не дистанціюються від нього та від його апостазії, йдуть разом з ним дорогою до вічної погибелі .
+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
Секретарі Візантійського Католицького Патріархату
Копії:
– Єпископам і священикам УГКЦ
– Представникам української влади
– ЗМІ
