Пастирський лист на Різдво-2023
24. 12. 2023
Христос рождається!
Мої дорогі!
У ці свята Різдва Христового, які є святами радості, коли ми згадуємо прихід нашого Спасителя, я хотів би вас знову підбадьорити. Так, я хочу підбадьорити вас у ваших життєвих випробуваннях, які ви переживаєте. Це не тільки війна, не тільки матеріальні турботи, але у кожного з вас є і рани у серці, які хтось завдав вам, можливо, навіть несвідомо, і навіть рани, які кожен з нас завдає собі сам. Часто людина повірить якомусь самообману чи фальшивому натхненню або брехні в мас-медіа. Усе це, що завдає болю в душі, а часто й зовнішніх страждань, походить з родовища зла, яке є всередині людини і яке називається первородний гріх.
Син Божий, який від вічності був у небесній славі, бере на Себе нашу людську природу, окрім гріха. Він не прийняв на Себе природу ангела чи херувима, а людини, дух якої, так би мовити, одягнений у матерію та зв’язаний фізичними законами. Крім того, людина після гріхопадіння не така, як перше, коли була без гріха і жила в душевній гармонії, без страждань, хвороб і смерті. Гріх прабатьків корениться в непослуху і невірі Божому слову. Людина цим відділилася від Божої любові й відкрилася духу брехні та його гордій емансипації. Суть вічних терпінь в пеклі полягає у відділенні від абсолютного щастя, яке Бог приготував не тільки для ангелів, а й для людини. Mysterium iniquitatis, тобто таємниця глибини беззаконня, для нашого людського розуму є незбагненна. Злі ангели, демони, були відділені від вічного щастя через свою гординю, яка проявилася бунтом проти Бога і проти всього, що Бог створив, видимого і невидимого, а особливо проти людини.
Насіння зла, це насіння диявола, яке ми успадкували через гріх наших прабатьків, є в кожному нащадку Адама. Сьогодні ми бачимо його плоди у вражаючих масштабах. Воно проявляється в буквально цілеспрямованому самогубстві, іншими словами, у так званій редукції людства. Я з жахом усвідомлюю, і звісно що ви також, як швидко це самогубство набуває глобального масштабу. Допомагають цьому і сучасні технології. Те, що могло б і повинно служити людині, зловживається для руйнування здоров’я і прискорення смерті. Але що найстрашніше, ці вигоди врешті призводять до духовного самогубства душі. Створюється система, яка поступово веде буквально до дегуманізації людини, до сатанізації людства.
Я не хочу тут детально згадувати, що відбувається на церковному рівні. Католицька Церква, яка мала бути опорою правди та сіллю землі і яка мала забезпечувати спасіння, робить цілком протилежне. Для обману використовує маніпуляції, як ми бачимо на недійсному папі, який публічно нагороджує прихильників масових абортів, водночас проголошуючи правду про те, що аборт є вбивством. Говорить про Боже милосердя, але замовчує, що умовою для його отримання є покаяння, і спонукає до гріха проти Святого Духа, яким є надмірна надія на Боже милосердя. Церква має проповідувати Божі закони і заповіді, які захищають людину і забезпечують щасливе життя в правдивій гідності Божої дитини. Сьогодні, однак, фальшиве керівництво Католицької Церкви, як бачимо в Німеччині та Бельгії, просовує легалізацію забороненої Богом і протиприродної содомії. Крім того, німецькі єпископи в єдності з недійсним папою запроваджують церковне благословення цих грішних союзів. Бельгійські єпископи зі згодою псевдопапи вже навіть створили літургійний обряд для благословення не лише содомітів, але й квір-пар, що включає, наприклад, шлюб людини з твариною. Таке божевілля не спало б на думку навіть постійним пацієнтам психлікарні.
Прокляття, накликане через церковну апостазію, призводить до того, що ключові позиції у світських установах все більше опановує дух брехні та смерті. Ще коли має народитися дитина, лікарі переконують, залякують і змушують майбутню маму зробити аборт. У деяких державах чигає ювенальна юстиція, щоб викрасти новонароджену дитину у її люблячих батьків, і вони її вже більше ніколи не побачать. Якби ще в часи комунізму хтось вкрав дитину, то оголосили б міжнародний розшук і винного засудили б до суворого покарання. Сьогодні серед дітей, викрадених тільки в Норвегії, 70-100 на рік вчиняють самогубство з розпачу і болю, спричинених психологічною тиранією та аморальним насильством.
Тепер вже практично у всіх країнах щойно народженим дітям вводять різні препарати, і все більш поширеним наслідком є те, що здорові діти, навіть близнюки, після вакцинації хворіють на аутизм. Людині аж серце обливається кров’ю! У теперішній час сатана немовби був звільнений зі своїх кайданів разом із цілими легіонами демонів. Бідні діти!
Нам кажуть, що ми маємо так звані вигоди, наприклад, смартфони, 5G-інтернет тощо. Проте справжні експерти стверджують, що смартфони та 5G – це сучасна зброя для самознищення людини.
З великим болем спостерігаю, як хтось – і не з двох, а з багатьох сторін – поступово здійснює цілеспрямоване знищення людей, народів і людства. Це пов’язано з прагненням перетворити людину на своєрідного біоробота або прямо медіума демонів. Тут бачимо, що найбільше винна в теперішньому стані апостатична Церква. Це почалося з прихованих єресей модернізму, які поставили під сумнів основи віри, і досягає кульмінації з Хорхе Бергольйо, який ліквідує вже навіть основи моралі, тобто Божі закони. Вони були бар’єром проти експансії сили та підступу зла, яке міститься в отруєному корені зла в душі людини. Християнство в Європі фактично зникає, а приходить атеїзм, неопоганство і навіть сатанізм. На Заході стрімко поширюється іслам. Згадаймо також ковідну аферу і що умовою участі у візиті т.зв. Святішого Отця до Словаччини було прийняття небезпечної експериментальної вакцини. Досі церковники не каються за ці тяжкі злочини з непоправними наслідками. Нездатність до покаяння є ознакою духовної сліпоти, спричиненої родовищем зла в людині.
І саме в цей відповідальний час проходить життєве випробування кожного з нас. Ми ведемо життєву боротьбу за найголовніше – за спасіння нашої безсмертної душі. Люди у світі взагалі не думають про це найважливіше, і, на жаль, багато християн взагалі не зосереджуються на цій головній меті. Але вистачить одного моменту, коли зупиниться серце, чи трісне судина в мозку, або станеться смертельна автоаварія, і ми миттєво опинимося у вічності. Звідти вже ніколи не повернемося. Людина переходить у вічність, яка буває щасливою або нещасливою. Серед цієї людської біди, серед впливу прихованих сил зла людина подібна до безпорадної маріонетки, яку тягнуть до дочасного й вічного самознищення.
Коли це все усвідомлюємо, маємо смуток на душі. Але Бог дав нам вихід. Виходом є Ісус! Коли ангели принесли цю велику радість, то звістили пастухам: «Сьогодні народився вам Спаситель – Христос Господь!». Це слово зігріває нас до глибини душі. Ангели, які знали, якою є людська біда, також знали, яким великим даром є те, що Син Божий став людиною. Він сходить у вигляді беззахисної дитини до нашої людської біди, щоб врятувати нас від неї і дати нам абсолютне щастя, яке переживають ангели у небі. Це захоплення Божою добротою і любов’ю вони співали у радісній прославній пісні: «Слава во вишніх Богу!». Проте сучасна людина, обманена фальшивим рівнем технічних вигод, повністю не усвідомлює своєї біди, а тому нездатна усвідомлювати глибину їхніх слів і радості, яку вони сповіщають. Вона спокійна зі своєю духовною темрявою, зарившись в марноту, як кріт у землю. Вона погорджує Божою любов’ю, поводиться самовпевнено і не рахується зі смертю, а ця сліпота їй підходить. Такою є людська природа, зіпсована первородним гріхом.
Згадаймо тепер Вифлеємську печеру через більш ніж три століття. У цій печері, як пустельник, старанно працював над перекладом Святого Письма на кілька мов св. Єронім. Після близько 25 років зусиль йому з’явився Божественний Спаситель в образі беззахисної дитини, і Єронім з захопленням запропонував Йому результати своєї багаторічної праці. Він також готовий був віддати Йому своє здоров’я та життя. Але Ісус хотів від нього іншого. Він сказав йому: «Єроніме, дай Мені свій гріх, для того Я прийшов».
Дорогі віруючі, усвідоммо, що Ісус звертається до кожного з нас особисто. І від тебе Він хоче дару взамін за цей найбільший Божий дар. Він віддає Себе тобі цілковито. А що ти Йому подаруєш? Він хоче від вас того самого, що від св. Єроніма: «Андрію, Іване, Оксанко, Наталко, дай мені свій гріх, тому Я і сьогодні прийшов». Так, тому Ісус прийшов, щоб кожен з нас віддав Йому свій гріх. Не лише наші конкретні гріхи, але й родовище, з якого ці гріхи виходять – наше горде і бунтівне его. Якщо ми це Йому дамо, то увійдемо до внутрішньої єдності з розп’ятим Христом. Наша стара людина розп’ята з Христом, щоб, як каже Святе Письмо, «нечинним стало тіло гріха – soma hamartolón» (Рим. 6,6). Наш Спаситель народився в убогому Вифлеємі, але звершив діло спасіння, тобто переміг родовище зла в людській душі та владу диявола на хресті Голготи. Словом «Звершилось» Він сповістив усім нам, що духовна темрява була проламана і шлях до обіймів Отця є для нас відкритий. Його дух перший пройшов цим шляхом. Через тайну хрещення ми занурені в смерть Христа (Рим. 6,3), тому вже маємо відкритий шлях, на який можемо входити своїм духом і ще до кінця нашого фізичного життя комунікувати з Богом. Цим шляхом ми можемо входити в обійми Отця і називати Його разом з Ісусом «Отче наш». Цю глибоку правду чеський поет висловив словами: «З Божих обіймів, звідки ми вийшли, в Божі обійми вернемось знову, хто ж би тремтів і боявся цього?». Але щоб відкрити нам цей шлях, Бог принизився, взяв на Себе людську природу і народився як беззахисна дитина. На Різдво співаємо: «Нам, нам народився».
Ісус прийшов. Він дав нам Своє слово правди, а також Свої святі тайни як засоби для спасіння. Але Він вимагає від нас правдивої, спасительної та біблійної віри. Через неї Він хоче діяти в нас і через нас спасати душі. Ця віра зростає у внутрішній молитві. З неї ми черпаємо світло, щоб могти приносити жертви заради інших, щоб отримати силу зректися свого гніву, гордості, образливості і не залишатися в себежалі та непрощенні. Молитва внутрішньо з’єднує нас з Ісусом. Через Нього, з Ним і в Ньому, тобто через Христа, з Христом і в Христі, як згадуємо в Літургії, ми перебуваємо в Отці і віддаємо Йому всю честь і славу. Тому не забуваймо про молитву, особливо про Святу годину. Ви, що тримаєте молитовні сторожі, хай не захитаються ваші піднесені руки і хай укріпляться ваші знесилені коліна. Витривайте в цей важкий час – в час майже апокаліптичний. Ісус є близько. Він бачить твої терпіння і твою боротьбу. Він є з тобою, ти вже не сам. Він любить тебе більше, ніж ти сам себе.
Мої дорогі! Ми зазирнули в безодню первородного гріха та побачили його неймовірно болючі плоди зла і темряви. Жахлива програма самознищення затягує в бездонну яму пекла. Це зло є в нас, це таїнство первородного гріха. Але ми повинні знати, що через хрещення в нас перебуває Ісус, і якщо ми вірою з’єднані з Ним, то отримуємо силу перемогти силу зла в нас. Саме тому Ісус прийшов, саме тому народився в убогому Вифлеємі, саме тому завершив Своє діло спасіння на ганебному хресті – щоб спасти нас від гріха.
Те, що людина фактично любить свій гріх, що важко зносить, коли хтось скаже їй правду, те, що її тягне до егоїзму, що вона відкидає правдиву самокритику, що буквально, як Каїн, втікає від Божого лиця, що хоче жити власним життям без Бога і Його заповідей – все це фальшивий шлях, все це обман, який не приносить справжнього щастя ні тут, на землі, а тим більше у вічності. Єдине і справжнє щастя є в Ісусі, нашому Спасителі!
Згадка про гріх має привести нас до усвідомлення Божої любові, яка пов’язана з найбільшим приниженням і найбільшим стражданням за мене і за тебе. «З’явилась Божа благодать, яка приносить спасіння всім людям… через прихід нашого Бога і Спасителя Ісуса Христа» (пор. Тит 2).
Так, ми були відкуплені не золотом і сріблом, а дорогоцінною кров’ю нашого Спасителя. Він прийшов, Він є з нами, хоча ми Його фізично не бачимо. Знову згадаймо зворушливу подію, яка сталася понад півстоліття тому в Угорщині, де вчителька-атеїстка через висміювання і маніпуляції прагнула знищити у дітей віру. Кульмінація цього відбулась перед Різдвом. Вона насмішливо сказала: «Діти, ніякого Ісуса нема. Погляньте, коли я закличу сторожа, він прийде, бо існує. А спробуйте покликати Ісусика – Він не прийде, бо Його немає». Тоді вчителька закликала малу дівчинку: «Марійко, поклич свого маленького Ісуса. Побачиш, що ніхто не прийде, бо Його немає». Дівчинка безпорадно встала і в простоті душі закликала: «Ісусику, прийди!». Тоді встали всі діти і з дитячою наполегливістю почали кликати: «Ісусику, прийди! Ісусику, прийди!». Раптом злегка відчинилися двері, і в клас залетіла наче хмаринка диму. Усі діти, і навіть учителька-атеїстка, побачили на ній ясний образ прекрасної беззахисної дитини. Перелякана вчителька з жахом вибігла з класу, кричачи: «Він прийшов! Він дійсно прийшов!».
Надзвичайні події, які ми називаємо чудесами або Божим втручанням у природний порядок, не є законом, а винятком із закону. Реальність така, що те, що Ісус обіцяв нам, є правдою, навіть якщо ми не відчуваємо цих духовних реалій своїми чуттями. Не кажучи вже про те, що наші органи чуття не сприймають навіть багатьох природних явищ, які лише поступово відкриває нам наука. Це, наприклад, бездротова передача звуку, зображення, інформації тощо. Але це лише сфера природного порядку.
Якщо ти віддав Ісусу свій гріх, Він узяв його, і гріх вже не лежить на твоїй душі. Це реальність. Віра внутрішньо з’єднує нас з Богом і опосередковує нам інше світло, ніж фізичне. У цьому божественному світлі ми сприймаємо Бога таким, яким Він є. А відкриття цьому світлу є умовою участі у вічному щасті, про яке написано, що «око не бачило, і вухо не чуло, і на думку людині не спадало, що Бог приготував для тих, які люблять Його». Наш дух в глибині душі прагне справжнього і вічного щастя, яке є тільки в Бозі. Його Ісус прийшов нам дати. Він сам є найбільшим даром, даним нам. Тому хай Різдвяне Святе Причастя також буде для вас підкріпленням, щоб ви залишилися вірні Ісусу, наслідуючи приклади багатьох мучеників і відважних жінок, про яких ми читаємо в життях мучеників та святих.
Дорогі брати і сестри, ми згадали про майже безвихідну ситуацію, в основі якої лежить первородний гріх. Але ми вже знаємо, що тут є рішення, а ним є сам Ісус. Він прийшов, Він є наш Спаситель, у Ньому маємо життя, Він дає нам вічне життя. Залишімося Йому вірними! І якщо можете, проводьте місію. Дехто з вас може словом, або добрим прикладом, або дрібним терпінням. Але ви всі можете проводити місію молитвою. Святі стали святими через молитву. Цього єдиного я вам бажаю: будьте святими. Україна потребує святих чоловіків і жінок. Будьте ними ви! Станьте закваскою і сіллю! Не власною силою, але разом з Ісусом – ти і Він, ви двоє, разом у житті, разом у терпінні, разом у смерті і разом у вічній славі. Будьмо з Ним, Він прийшов, щоб ми вже ніколи не були самі!
Христос рождається!
Патріарх Ілля,
Візантійський Вселенський Патріархат
Завантажити: Пастирський лист на Різдво-2023 (24. 12. 2023)
