Ювенальна юстиція в українському законодавстві /Депутатам Обласних рад України/
Львів, 19.07. 2012
Депутатам Обласних рад України
Шановні депутати Обласних рад!
Протягом останніх місяців відбувається зміна українських законів за зразком ЄС. Використовуються позитивні поняття, але вводяться негативні механізми. Наприклад, під термінами «права дітей» і «захист дітей» насправді впроваджується механізм викрадання дітей з благополучних сімей. Під терміном «насильство в сім’ї» насправді розуміється нормальне необхідне виховання, яке сьогодні карається штрафами і позбавленням батьків батьківських прав.
Навіть юрист, що спеціалізується в даних питаннях не в змозі розшифрувати справжню суть законопроектів, через які впроваджується злочинна система ювенальної юстиції з Заходу.
Яку мету має зміна законодавства? По суті, йдеться про усунення Конституції, яка захищає сім’ю та дітей.
Через зміну мислення, парадигм і законодавства відповідно до конвенцій ООН, резолюцій ПАРЄ і ЄС, відбувається прихований процес морального, духовного і фізичного автогеноциду України.
Відповідно до змінених сьогодні законів можна створити штучну проблему, яка називається «неналежна поведінка». Відповідно до Проекту Закону «Про внесення зміни до статті 184 КУAП …» № 9547 батькам встановлюють штрафи або їх засуджують до громадських робіт. Батьки потрапляють в безвихідні ситуації, оскільки не в змозі платити високі штрафи. Якщо їх платять, то це розцінюється як економічне насильство щодо дітей, бо тоді не матимуть грошей купити дітям те, що вони потребують. За це т.зв. «економічне насильство» дітей можуть забрати. Прийнятий Кримінальний Процесуальний Кодекс навіть пропонує альтернативу для батьків – „відмовитися від подальшого виконання» свого обов’язку. Це означає дозволити забрати від себе дитину назавжди і відмовитися від батьківських прав.
Якщо батьки як покарання виконують громадські роботи, то не можуть приділяти час дітям, а дітей від них забирають за т.зв. бездоглядність. Соціальні працівники мають право забрати дитину в батьків, коли вона є півгодини без їх нагляду.
Якщо дитина вдариться і має синяк, то працівник соціальної служби чи служби пробації, як свідчить практика з Заходу, може без суду забрати дитину з доброї сім’ї і віддати до т.зв. прийомної сім’ї. Це є в компетенції т.зв. служби пробації. Ця служба вже була схвалена в недавно зміненому Кримінально-процесуальному кодексі. У Франції є 2 млн. штучних сиріт. Причиною відбирання дітей є і т.зв. «задушлива материнська любов». У Німеччині протягом 2009 року було відібрано 70 тис. дітей. В Голландії діти чергуються в прийомних сім’ях що кілька днів, і ніхто вже не знає, де дитина знаходиться. Крім того, діти піддаються сексуальному насильству з боку педофілів і гомосексуалістів, які утворюють ці прийомні сім’ї.
Всі ці поправки до законів суперечать Конституції (ч.2 ст. 61) і КУАП (ст. 9), яка захищає сім’ю і сімейне виховання.
Законопроект № 10640 «…Про державну допомогу сім’ям з дітьми» узаконює механізм вилучення новонародженої дитини у батьків, що є у складних життєвих обставинах. Пропонується внести зміну: виплата допомоги при народженні дитини призупиняється. Найперше вирішується питання, чи новонародженого не дати комусь іншому, ніж його власній мамі. Причиною для відбирання є: 1) перебування матері під вартою (наприклад, адміністративний арешт до 15 діб за т.зв. неналежну поведінку матері, за ухилення від громадських робіт);
2) тривале лікування (понад 90 днів). При народженні дитини у матері часто бувають ускладнення здоров’я і вона потребує додаткового лікування чи реабілітації. Замість того, щоб допомогти і підтримати, соціальні працівники працюватимуть над викраденням дитини в матері і над тим, як це пояснити. Можна уявити, як цe відіб’ється на здоров’ї матері.
Шановні депутати Обласних рад! Ті з вас, які є жінками, можете опинитися в пологовому будинку, або ваша донька чи невістка, яка народить вам внука чи внучку, потрапить в цю ситуацію. Захищайтеся, поки є час!
Законопроект №10625, зареєстрований в парламенті щодо т.зв. охорони дитинства, впроваджує механізми ювенальної юстиції з притаманними їй пріоритетами прав на дитину різних служб, опікунів, піклувальників і прийомних сімей, окрім рідних батьків.
ЗУ „Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”: Зміни до статті 11-1 впроваджують т.зв. центри соціально-психологічної реабілітації дітей і дитячі містечка, що утворюються громадськими, благодійними організаціями та фондами, у тому числі міжнародними! Такі центри і дитячі містечка фінансують засновники з Заходу.
Підхід, викладений у згаданій статті, суперечить основним моральним засадам суспільства та суті Сімейного кодексу України, який надає пріоритет виховання дитини рідній сім’ї. Відтак, ЛГБТ організації матимуть пріоритет у визначенні способів „виховання“ дитини. Таким чином доступ до дітей дістають i організації, що підпільно займаються торгівлею на органи, проституцією чи ін. (див. http://sovest.dnepro.org/2012/4949.html)
Дітей, яких включать до числа таких, що «опинились у складних життєвих обставинах», можуть «тимчасово» влаштовувати в центри соціально-психологічної реабілітації. Насправді йдеться про відбирання дітей від батьків назавжди.
До числа дітей, які «опинились у складних життєвих обставинах» можна зарахувати всіх дітей, бо нормальне виховання кваліфікується як психологічне чи економічне насильство.
Для злочинів проти дітей в Україні вже залучено 12 000 соціальних дільничих, яким буде виплачуватися з державного бюджету зарплата 2279 грн. на місяць і премії за активність. Крім того, до кінця року на допомогу їм прийдуть ще медіатори та офіцери пробації, які мають право забирати дітей у батьків без суду.
Шановні депутати Обласних рад, активно виступіть за припинення усіх механізмів ювенальної юстиції, які сьогодні приховуються за соціальними службами. Не схвалюйте виділення грошей на оплату нових соціальних працівників. Хай прикладом Вам буде Львівська Обласна рада, яка відмовилась їх фінансувати.
+ Ілля
Патріарх Візантійського Католицького Патріархату
+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі
Копії:
– Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці
– Міністерству соціальної політики України
– Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини
