Франциск Бергольйо та міжрелігійний діалог
4.09.2019
Нема жодного дня, коли б Бергольйо не пропагував міжрелігійний діалог. Цим він цілеспрямовано ліквідує Церкву.
В даний час єдине і правильне рішення ‒ це скасувати міжрелігійний діалог і відкрити двері для справжньої реєвангелізації та місії.
Питання: Яка головна місія Церкви?
Відповідь: Проповідувати Євангеліє (Мт. 28), щоб душі були спасенні. Господь Ісус Христос не закликав нас до міжрелігійного діалогу з поганами та зі світом, але наказав нам відкривати людям очі, щоб навернулись від темряви до світла і від влади сатани до Бога (пор. Ді. 26,18). Міжрелігійний діалог ‒ це зрада місії Церкви.
Питання: З чим можна порівняти місію?
Відповідь: Місію можна порівняти з діями рятувальників на морі. З пасажирами потопаючого корабля неможливо вести діалог, їх потрібно врятувати.
Питання: На чому базується міжрелігійний діалог?
Відповідь: Ціла система міжрелігійного діалогу базується на брехні:
1) Потрібно вважати, що погани мають рівноцінну дорогу до спасіння ‒ а це брехня.
2) Їм не можна в повноті і силі проповідувати Євангеліє, щоб вони могли навернутися і бути спасенними ‒ а це злочин.
3) Не можна проповідувати, що Ісус Христос є єдиний Спаситель ‒ а це зрада Христа і Церкви.
4) Треба стверджувати, що поганські практики та буддійські медитації збагачують нас ‒ а це великий обман.
Питання: Хто сьогодні є головним посередником антимісії в самому лоні Церкви?
Відповідь: Псевдопапа Бергольйо. Він ‒ наче пастир, який замість того, щоб шукати заблуканих овець, приводить до кошари вовків, які згодом розривають бідних овець у самій кошарі Церкви.
Питання: Ким є ми, християни?
Відповідь: Ми, християни, є свідками Ісуса і маємо Духа Христового.
Питання: Якого духа мають погани?
Відповідь: Погани – чи то буддисти, чи індуїсти, чи інші – мають духа брехні та смерті. Вони духовно мертві.
Питання: До чого можна прирівняти міжрелігійний діалог?
Відповідь: Міжрелігійний діалог з поганами можна прирівняти до контакту з людиною, зараженою смертельною інфекцією.
‒ Якщо при міжрелігійному діалозі до поганина приступає ліберальний католик, то йому не допоможе, але сам стає смертельно інфікованим, а також інфікує Церкву. Це є антимісія.
‒ Справжній місіонер, для якого основою, центром і вершиною проповідування є спасіння в Ісусі Христі, Синові Божому, не веде міжрелігійного діалогу! Навпаки: він проповідує Христа у силі Духа і вириває душі з-під влади сатани (пор. Ді. 26,18). За цю місію платиться переслідуванням, а часто і мученицькою смертю.
Питання: Чим відрізняється антимісіонер, що пропагує міжрелігійний діалог, від Христового місіонера?
Відповідь: Між ними існує діаметральна різниця. Антимісіонер вносить інфекцію всередину Церкви. Христовий місіонер рятує душі від смертельної інфекції.
Питання: Які плоди міжрелігійного діалогу?
Відповідь: До духовної порожнечі, яка настає після єресей, приходить т.зв. новий дух поганських релігій чи культів. Але про них неможна дискутувати. Їх необхідно некритично і з пошаною приймати. Неприпустимий ніякий діалог. Тут є диктатура духа брехні та смерті. Міжрелігійний діалог ‒ це система, яка веде до підступного і прихованого самогубства Церкви.
Питання: Яке ставлення до такого діалогу має св. Василій?
Відповідь: Св. Василій каже: «Розмови з тими, які просякнуті фальшивими науками про віру і Бога, приносять шкоду цілій людській особистості. Спілкування з ними приносить більшу шкоду, ніж розмови з тими, які допускаються гріхів у питаннях моралі». Така позиція св. Василія тотожна з позицією Святого Письма. Боже слово на жодному місці не припускає ніякого міжрелігійного діалогу. Плодом такого діалогу, який в раю вела Єва зі змієм, була втрата життя ‒ смерть (пор. Бут. 3,19).
Питання: Які є три основні принципи для місії?
Відповідь: Християнин повинен усвідомити:
1) З ким я розмовляю і якого він має духа?
Якщо я розмовляю з буддистом чи індуїстом, то мушу усвідомити, що за ним є дух поганства, дух релігійної брехні. Ця людина є його медіумом, а тому по-людськи я не переконаю його у Божій правді. Він постійно буде ставити під сумнів правду, при чому гаданою людською мудрістю. Але вона, згідно Святого Письма, є безумством! (І Кор. 1).
2) Яка мета місійної розмови?
Свідчити про Ісуса, щоб той, хто чує, повірив, прийняв Ісуса і був визволений з-під влади темряви.
3) Який повинен бути спосіб місійної розмови?
Це духовна боротьба з духом темряви, а тому християнин не може йому відкриватися. Святе Письмо в посланні до Ефесян наказує, щоб у цій боротьбі ми мали п’ять видів оборонного озброєння, а крім того ‒ меч Духа, який призначений і для захисту, і для нападу.
Питання: Які норми міжрелігійного діалогу?
Відповідь: Цілком перекручені! Християнин, мовляв, повинен відректися правди і прийняти те, що поганин має рацію, та слухати його. Це схоже на те, якби ми знали, що в одній склянці є отрута, а в іншій ‒ чиста вода; в рамках діалогу ми почнемо пити отруту. Плодом є духовна смерть.
Запитання: Як довго вже діє міжрелігійний діалог і які його плоди?
Відповідь: Коріння міжрелігійного діалогу сягає до Nostra aetate II Ватиканського Собору. За останні п’ять десятиліть стало явним, що він є причиною масового відступництва від Церкви та її внутрішнього розкладу. З одного боку, він блокує та усуває проповідування Христового Євангелія поганам, а з іншого ‒ робить християн поганами всередині Церкви. Це сувора реальність, про яку прихильники т.зв. міжрелігійного діалогу не хочуть чути. По суті, такий діалог ‒ це зрада Христа і зрада Церкви!
Питання: Що є суттю християнства?
Відповідь: Спасіння в Господі Ісусі Христі через віру. Християнство правдиво вказує на основні реалії, що стосуються людини. Воно вказує на сенс і мету нашого життя, які полягають у прийнятті Божого життя вже тут, у часі, з довершенням у вічності. Воно правдиво вказує на сенс страждання, яке щодня придавлює людину.
Питання: Що відбувається при міжрелігійному діалозі?
Відповідь: Християни заміняють правду і життя на оманливі філософські та поганські системи. Таким чином вони потрапляють на дорогу до загибелі. Це безумство сучасного відступницького християнства!
Питання: З чим іще можна порівняти міжрелігійний діалог?
Відповідь: Це так, якби батько сім’ї почав запрошувати додому різних хворих людей, які страждають від заразних інфекційних захворювань. Наприклад, запросить хворого на тиф, діти заразяться, але батько сім’ї запросить наступного з іншою інфекцією, так що діти вже ледве дихають і поволі помирають від цих інфекційних захворювань. Це образ міжрелігійного діалогу. Носіям інфекції зустріч зі здоровими не шкодить, але здоровим вона приносить смерть.
Питання: Який висновок?
Відповідь: Синод про Амазонію йде ще глибше, ніж міжрелігійний діалог. Сатанізм, який є суттю поганства, на Синоді повинен бути офіційно прийнятий і легалізований псевдопапою.
Шановні єпископи та священики, зробіть вирішальний крок для відродження Церкви: Перестаньте в Літургії згадувати ім’я ката Христової Церкви!
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату
+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі
Завантажити: Франциск Бергольйо та міжрелігійний діалог (4.09.2019)
