Святий Василій Великий і єресі УГКЦ
В добу св. Василія Великого (ІV ст.) християнство, яке досі з усіх боків було стиснене переслідуваннями, поширюється по цілій римській імперії, столицею стає Константинополь. Однак відродження християнства було лише поверхневим, бо представники церковної ієрархії і державної влади не бажали внутрішньо заховувати радикальне вчення Євангелія, а хотіли пристосувати його до свого сприйняття і свого способу життя. В таких умовах з’являється єресь Арія, яка в самому корені підкопувала основи християнства, заперечуючи Божество Ісуса Христа. Більшість єпископів в тому часі відпала до аріанської єресі. Тільки маленька групка єпископів, на чолі з св. Василієм, обороняла правовірність. Блудна наука Арія згодом на І Нікейському Соборі (325р.) була засуджена як єресь. Однак за цей час вона звела багато душ. Подібно як колись аріанська єресь, Божество Христове тепер скрито заперечує сучасний історично-критичний метод – теологія (ІКТ). Ця єресь охопила весь християнський Захід і намагається, через єретичних єпископів в Україні, розкласти і Східну Церкву.
Подібну ситуацію спостерігаємо і тепер в Україні. Після виходу з підпілля Українська Греко-Католицька Церква починає рости та відроджуватися. Однак це не надовго. Підступом і обманом в 1996р. церковну владу захоплює кард. Гузар, який приїхав з Заходу, щоб придушити в зародку духовне відродження в Церкві. Невдовзі виявляється і його єретичне вчення, яке не має нічого спільного з вченням Греко-Католицької Церкви, яка пережила підпілля. У своїй книзі «Бесіди…» Гузар відкрито голосить такі єресі: ставить під сумнів Божество Ісуса Христа, ставить під сумнів Дівицтво Пресвятої Богородиці (прирівнює її до поганської богині Шаконталії), ставить під сумнів вічність пекла, схвалює гомосексуалізм («Вони [гомосексуалісти] можуть вести всякого роду сексуальну активність», ст.67), схвалює окультизм (сам віщує маятником). В умовах, коли церковна ієрархія на чолі з Гузаром зрадила Христа, – впала в єресі і відступила від правовірного вчення, – для збереження правовірного греко-католицького вчення і віри, відділившись від апостатичного проводу Церкви, виникла Українська Правовірна Греко-Католицька Церква (УП ГКЦ), яка і є правдивою спадкоємницею мученицької Греко-Католицької Церкви і зберегла ту саму католицьку віру дідів-прадідів. Вона, подібно як і Василій Великий, не могла залишатися байдужою, бачачи масову апостазію в Церкві, тому стала на захист чистоти віри.
Теперішня ситуація в Церкві є набагато страшніша, ніж в добу св. Василія. Криза в Католицькій Церкві досягла вершини і проявилася в апостазії 2 останніх пап. Апогеєм стала подія 1.05.2011р., коли папа Бенедикт XVI беатифікував Івана Павла ІІ, а тим самим поставив єретичне вчення і синкретизм Асижу (дух антихриста) на вівтар Церкви. Це вже є явна зрада Христа і Євангелія. Візантійський Католицький Патріархат, до якого належить УП ГКЦ, щоб зберегти апостольську спадкоємність Правовірної Католицької Церкви від цього дня відділився від зради Ватикану. Тоді ж, згідно Гал. 1, 8-9, він оприлюднив анатему на 2 останніх пап за проповідування іншого євангелія. Позиція Божого слова щодо такого відступництва: «Хто би проповідував іншу євангелію, чи навіть ангел з неба, хай буде проклятий – анатема» (Гал.1,8-9). Цей Божий вирок падає на всю ієрархію без винятку, яка залишилася в єдності з екс-папою. Папа-апостат вже очолює не Церкву, але антихристиянську систему, яка є під Божим прокляттям. Так навчав і св. Василій Великий: «Від єретиків втікаємо, як від безбожників, і кидаємо на них анатему». Ми, правовірні католики, визнаємо примат папи і всіх попередніх правовірних пап, окрім 2 останніх, які зрадили Христа і ведуть Церкву до погибелі. Теперішній стан в Церкві теологічно називається «sedes vacantis».
Дехто може казати, як це можливо, щоб була така всезагальна масова світова апостазія від Христа і правдивої католицької віри. Нема чому дивуватися, історія повторюється. Порівняймо добу Ісуса Христа, тоді в Ісуса ніхто з первосвящеників і тодішньої церковної ієрархії не вірив (окрім горстки простого люду), так само і за часів св. Василія єресь так поширилася серед церковних кіл, що св. Василій писав в Рим: «Якщо Ви негайно не підніметеся нам на рятунок, то незабаром не знайдете навіть людей, щоб їм простягнути руку, бо всі перейдуть у власть єресі.”. Подібно є і сьогодні: папа зрадив Христа і католицьку віру, поставивши демонське поганство на один рівень з спасительною жертвою Ісуса Христа на хресті. Католицька ієрархія тримається цієї зради та ще і сама поширює єретичне вчення (Гузар, Шевчук, Возьняк …), вводячи в оману простий люд. Отож, теперішня апостатична ієрархія займає церковні посади вже незаконно і Святі Тайни уділяє недійсно (див. булла папи Павла IV Cum Ex Apostolatus Officio). Святі Тайни в церковників-апостатів стали просто театром на публіку, бо вони вигнали Святого Духа, прийнявши єресі і дух Асижу.
Св. Василій перестерігає люд перед такими зрадниками в ризах: „Щоб ви не дали себе обманути їхньою брехнею, коли проголошують свою вірність вірі. Бо такі мужі торгують Христом, а не є християнами, завжди воліючи те, що дає їм користь у цьогосвітньому житті, ніж життя, згідне з правдою… Вони удають з себе, що мають правдиву віру. Я не визнаю єпископом, ані не рахую духовником того, хто одержав гідність з тих нечестивих рук на знищення віри”. Ієрархія УГКЦ не дозволяє правдивої реформи Церкви, бо їхньою нормою є зрада, а вірність Христові вони вважають найбільшим злочином. «Найжорстокіше карають тільки один злочин, а це – вірність вірі отців Церкви». (св. Василій).
Апостатична ієрархія УГКЦ всіма нечесними і підлими способами намагається придушити голос правди, яким є УП ГКЦ. Як і в добу св. Василія провідники Церкви підло перейшли до нападу проти правовірних з допомогою світської влади. На замовлення УГКЦ (Возьняк) вони запустили очорнюючу кампанію проти правовірних католиків в ЗМІ, особливо в газеті «Експрес». За вказівкою церковної ієрархії для залякування громадськості і розпалювання релігійної ненависті в народі вони підло поширюють абсурдні наклепи і брехні (що є свідченням їх хворобливої уяви і продажності). Насправді всі їхні твердження побудовані цілковито на брехні й маніпуляції і позбавлені будь-яких доказів. Для придушення правди вони використовують ті самі методи, що й в період св. Василія: «вистане найлегшого наклепу, щоб проголосити засуд на правовірного єпископа й передати його до покарання». Парадоксом є, що правовірних католиків, які зберегли правдиву католицьку віру, які не йдуть на жодний компроміс з єрессю, з поганством, борються проти окультизму і чувають над чистотою віри, брехливо називають сектою. А насправді сектою є теперішня відступницька церковна ієрархія УГКЦ, яка зрадила Христа і брехнею вбиває Його в душах вірних.
Віруючі, які не погоджуються з єресями, зазнають утисків й переслідувань і змушені сходитися під голим небом, а не в храмах. Про те писав і Василій Великий: «Віруючих змусили покинути храми. [Львів, вул. Плугова 6; Підгірці] Сходяться жінки і діти і старці і немічні на лютім дощі, у сніжні завірюхи, на вітрі й зимовім морозі, а влітку на жаркому сонці під голим небом! І все те вони терплять за те, що не годяться стати часткою поганої єресі Арія.». Подібна ситуація є і тепер з правовірними католиками, які відділилися від єресей апостатичної ієрархії УГКЦ. Через це вони зазнають релігійної дискримінації і змушені відправляти Св. Літургію просто на вулиці, біля храму св. Петра і Павла у Львові, хоч вже довгий час просять керівництво м. Львова дозволити хоч на дві години по неділях відправляти Літургію всередині цього храму.
Нічого не змінилося: як колись фарисейська церковна ієрархія воювала проти Христа, очорнювала Його (називаючи Його безумним, біснуватим…), хотіла Його вбити, а перших християн називала сектою, переслідувала їх тощо, так само і тепер апостатична церковна ієрархія цинічно ліквідує Правовірну Греко-Католицьку Церкву, використовуючи очорнення, брехні, різноманітні наклепи, навіть допускається грубого насильства (в Чорткові зманіпульований церковниками натовп ледь не задавив монахинь і вірних УП ГКЦ), зловживає і маніпулює органами державної влади (Львівська обласна рада, наказ 3.07.2012, Панькевич і фракція «Свобода») і допускаються релігійної дискримінації.
Однак, все це мало настати, як казав Христос. «Коли прийду, чи знайду віру на землі?» (пор. Лк.18,8). Правдива Христова Церква завжди є переслідувана. «Кожен, хто схоче побожно жити, буде переслідуваний» (пор.2Тим.3,12). Нам, реформованим монахам і монахиням, духовним батьком є св. Василій Великий. Ми маємо того самого Духа, як він. Нас не стосуються слова про «чоловіків і жінок в чорній одежі». Ці слова повністю стосуються жінок і чоловіків в чорному, які творять єдність з єресями Гузара та апостатичної ієрархії. Вони дійсно вже не є монахами і монахинями і мали б разом з церковною ієрархією скинути ряси, щоб не обманювати простих вірних.
Однак, якщо ці монахи і монахині скинуть з своїх душ єресі, то таким монаша одежа буде по праву належати.
Реформовані Василіанки контемплятивного монастиря св. пророка Іллі
