Роздуми над Словом життя 1 Кор. 11, 31-32
Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили.
Коли ж Господь нас судить, Він нас тим поправляє, щоб ми не були засуджені зі світом
У Святому Письмі ці слова стосуються причащання Тіла і Крові Господа, але мають і свій глибокий зміст назагал. Не лише тоді, коли приступаємо до Господнього столу, ми повинні мати справжню самокритику, але й протягом дня маємо правдиво ставати до Божого світла і називати свій гріх гріхом: лінивство – лінивством, заздрість – заздрістю, образливість – образливістю. Основа відношення до Бога – це правдивість, а правдивість пов’язана з покорою і відвагою признати власний гріх, те, що я дозволив себе обманути, що не був чуйний. Наше еґо завжди знаходить собі виправдання, однак відкидає об’єктивний погляд, який апріорі оскаржує його. Справжня самокритика викриває наш сліпий егоїзм у небажанні прийняти правду, а також вказує на нашу обмеженість, що ми не боги, а лише створіння. Ми не знаємо ні дня, ні години, коли закінчиться наш земний шлях. Наша «стара людина» не хоче визнати цих основних правд: смерті, Божого суду, нагороди чи кари у вічності. Вона любить темряву і ненавидить світло. Проблема полягає саме в тому, що ми повинні відректися самих себе, своєї духовної сліпоти, тобто гордині, і подивитися правді у вічі, подивитися на себе такими, якими ми є. Тільки так можемо осягнути прощення гріхів і тільки так можемо досягти звільнення від рабства гріха, яке дає нам Христос.
Якщо будемо судити себе, нас не судитимуть. Якщо ми судимо себе і духовно стаємо під Ісусів хрест, під силу Його Крові, тоді покарання за наш гріх уже сплачено смертю Ісуса на хресті. Але навіть якщо ми віддамо гріхи під силу Христової Крові, в нас все одно залишається отруєний корінь і певні рани, тобто злі звички, породжені нашим гріхом. Процес оздоровлення душі пов’язаний саме з терпінням, яке ми маємо з довірою прийняти, бо написано: «Коли ж Господь нас судить, Він нас тим поправляє, щоб ми не були засуджені зі світом».
Дух цього світу сьогодні на нас сильно впливає, особливо через комп’ютери, смартфони, Інтернет, мас-медіа та через людей, які живляться ними духовно, а ми у повсякденному житті певним чином змушені контактувати з ними. Боже слово каже, що світ буде засуджений. Під терміном «світ» мається на увазі не прекрасна природа, а спосіб життя, який базується лише на сприйнятті тимчасових земних реалій і низьких людських пристрастей та марноти. Дух світу ненавидить правду. Це система, в закуліссі якої дійсно стоїть духовна сила брехні. Тому Святе Письмо закликає нас не любити світ. Апостол Іван каже: «Бо все, що у світі: пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя – це не від Отця, а від світу» (1 Ів. 2,16). І саме перемогою над світом є наша віра. Але вона пропорційно пов’язана зі ступенем нашої самокритики, тобто покори чи правдивості.
Впродовж двох тижнів ми будемо повторювати Боже слово: «Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили». Щодня у певний час знайдімо кілька хвилин, щоб судити себе та визнавати перед собою та перед Богом свої помилки та гріхи. Тоді ми все більше будемо сприймати Боже світло і в ньому сенс нашого життя, який полягає у вірі в Бога та в старанні виконувати Його заповіді. Роблячи це, ми спасаємо свою душу для вічності.
Завантажити: Роздуми над Словом життя 1 Кор. 11, 31-32
