ВВП: Реакція на критику кард. Мюллером Континентальної синодальної асамблеї в Празі (5-12 лютого 2023 р.)
21.02.2023
Кардинал Мюллер в інтерв’ю для Kath.net розкритикував виступ єпископа Бетцінґа в Празі та Німецький синодальний шлях, який назвав сектою. Кардинал сказав: «Континентальну фазу Синоду в Празі використали – як і очікувалося – протагоністи німецького альтернативного католицизму. Там вони представили усім свою уявну, але недоведену моральну та духовну перевагу над східним традиційним католицизмом».
Кардинал пояснив, що через те, що німецька синодальна секта «діаметрально протилежна католицькому віровченню, … це приведе християнство в Німеччині до того, що воно випарується. Ми бачимо, як там мільйони залишають Церкву, – сказав він, – а також бачимо дехристиянізацію решти католиків… Уся позиція німецько-католицької еклезіології є фальшивою та самогубною».
За що саме Мюллер критикував Бетцінґа?
Кардинал послався на заяву Бетцінґа, сказавши: «Найбільшу суперечку в Празі викликав глава Єпископської конференції Німеччини, сказавши, що апостольська віра Церкви його непокоїть (перешкоджає йому)». Далі кардинал навів цитату з листа апостола Павла до Тимотея, якою він порівняв Бетцінґа з тими, хто не може зносити здорового вчення: «Бо буде час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух, і від правди відвернуть вухо, а повернуться до байок» (2Тим. 4,3-4).
Кардинал Мюллер також критикував німецьку синодальну секту за те, що вона «проголосила християнську віру релігією свободи та відкуплення на противагу так званому фіксуванні на гріхах». Ця німецька єретична позиція, як каже кард. Мюллер, повністю заперечила апостольське визнання того, що Христос помер за наші гріхи (1Кор. 15,3). А щодо твердження про свободу наголосив, що «заклик до свободи пов’язаний із застереженням: „Цю свободу здобув для нас Христос. Тож стійте твердо і не піддавайтеся знову під кормигу рабства (гріха)”». Німецька синодальна секта проповідує фальшиву свободу, яка насправді є рабством гріху. Тому кардинал Мюллер закликає: «Ми не повинні використовувати свободу для „розпусти, нечистоти, розгнузданості, ідолопоклонства…” (пор. Гал. 5,1.13-25)».
А як кард. Мюллер висловився про гендерну ідеологію, що пропагує ЛГБТК?
«Така ідеологія, як гендер, суперечить кожній природничо-науковій, філософській і теологічній антропології. Ці ідеології в так званій інакшості (особливості) німецької синодальної секти замінили герменевтику католицької віри. Однак надприродна і спасительна віра приходить від слухання Божого слова, а не… від голосу народу і його трибунів».
Кардинал Мюллер також сказав, що не схвалює зусилля єпископів, які піддалися трансгуманістичним тенденціям і домагаються прийняття ЛГБТК-людей до Церкви. Але вони не вимагають від них і навіть не дозволяють їм справжнього покаяння, яке є умовою спасіння. Кардинал Мюллер каже: «Люди з еротичними нахилами до осіб своєї статі не потребують лицемірних зусиль інтеграції до Церкви, які докладають ті єпископи та священики, котрі вже не вважають себе вірними слугами Божого слова. Такі радше є представниками трансгуманістичного лобі».
Щодо того, яким способом кожна людина приєднується до Христової Церкви, то це, крім хрещення, є особисте навернення, покаяння та прийняття спасіння в Ісусі Христі. Кардинал каже: «Усі люди створені з Божої любові та відкуплені від гріхів Христовою кров’ю. Христос прийшов, щоб спасти грішників і через покаяння та навернення привести їх на шлях спасіння». Далі кардинал пояснив, як можна йти шляхом спасіння, шляхом Божих заповідей, які пов’язані з самозреченням, несенням щоденного хреста та наслідуванням Христа: «З допомогою Божої благодаті можна виконувати Божі заповіді, долати невпорядковані схильності, уникати гріха і чинити природне та надприродне добро». Такими словами кард. Мюллер спростовує помилкове твердження про т.зв. вроджену гомосексуальність. Ця помилка ідеологічно нав’язується громадській думці, щоб усунути покаяння, ніби грішники вже не можуть і навіть не сміють його чинити.
Кардинал також заперечує сучасні єретичні погляди, які прикриваються нібито Божою любов’ю, щоб могти применшити гріх: «Христос прийшов не для того, щоб далі інтерпретувати і применшувати гріх, посилаючись на Божу любов, але щоб витягнути його смертельну колючку (гріх) … та уможливити для нас життя „нової людини, створеної на Божу подобу у справедливості та святості правди” через наслідування Христа» (Еф. 4,24).
Щоб пояснити питання про гріх і прощення, кард. Мюллер цитує послання апостола Івана: «Коли ми кажемо, що не згрішили, то чинимо Його неправдомовним, і слова Його в нас немає… Якже згрішить хтось, ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, праведного. Він – примирення за наші гріхи» (1Ів. 1,10-2,2). Ці та подібні цитати зі Святого Письма Синодальний шлях цілковито ігнорує.
Кардинал Мюллер визнає, що багато єпископів вже зрадили свою місію, і каже: «Багато єпископів, всупереч природі свого служіння, заперечують саморуйнівну силу гріха, і те, що він відводить від Бога… Вони представляють Церкву як мінливу. … Такі не зрозуміли таїнства відкуплення з гріхів і зрадили своє покликання бути наступниками апостолів».
Єпископ Бетцінґ заявив у Празі, що він відчуває значну напругу в Церкві. Кардинал Мюллер на це відповідає, що: «Причина „значної напруги”, яку відчуває єпископ Бетцінґ, віцепрезидент Синодального шляху в Католицькій Церкві, не полягає в культурних відмінностях народів. Ця напруга викликана єретичним протистоянням щодо католицького віровчення».
Кардинал Мюллер окреслює синодальний шлях як «релігійно некомпетентний і церковно-канонічно нелегітимний», пояснюючи, що він «перебуває в явному (кричущому) протиріччі з доктриною про суть та універсальну місію Христової Церкви». Мюллер буквально каже, що «аналіз Бетцінґа жахливий». Адже на празькій зустрічі Бетцінґ, відкинувши Боже одкровення, довірене Церкві, заявив: «Це не моя віра, це не мій образ Христа і Церкви». Реальність така, що віра Бетцінґа, його фальшивий Христос і єретичний образ Церкви є діаметрально протилежними до вчення Католицької Церкви, тобто до вчення Святого Письма і всієї Традиції. Отож віра Бетцінґа та його фальшивий Христос не забезпечують ні йому, ні комусь іншому прощення гріхів і спасіння. Йти цим Синодальним шляхом, який представляє Бетцінґ, означає йти до погибелі.
Жодні висновки цього фальшивого Синодального шляху ніяк не зобов’язують віруючих, оскільки явно суперечать Божому Об’явленню. Вірні не сміють слухати ані єпископа, ані папу, якщо вони відступили від вчення Церкви, даного Божим Об’явленням. Кардинал Мюллер так висловився на цю тему: «Вірні у питаннях віри та моралі пов’язані „релігійним послухом” єпископам лише тоді, коли Римський Первосвященик – або собор єпископів разом з ним – визначають якусь правду віри згідно з Божим Об’явленням». Кожному католику зрозуміло, що порушення Божих заповідей шляхом легалізації ЛГБТК, публічним ідолопоклонством з Пачамамою або посвяченням недійсного папи Франциска в Канаді демонам явно суперечить Божому Об’явленню. Крім того, на тих, які відкинули Боже об’явлення, це накликає Божу анатему, виключення з Церкви згідно з Гал. 1,8-9.
Кардинал Мюллер так висловився про Учительський уряд Церкви: «Учительський уряд не стоїть над словом Божим, але служить йому, бо навчає лише те, що передане, тобто об’явлене Богом…».
Синодальний шлях є доказом того, що в даний час Учительський уряд був зловжитий проти правд, об’явлених Богом. Сьогодні Церква перебуває у стані sede vacante. Подібно в теперішній Церкві відсутній Учительський уряд, представлений конгрегацією Ватикану, яка перебуває під владою недійсного папи.
Згадаймо, як кард. Мюллер оцінює Континентальну асамблею в Празі: «Континентальний етап Синоду в Празі використали – як і очікувалося – протагоністи німецького альтернативного католицизму».
Як Бог оцінює цей празький псевдосинод, який пропагує содомітське антиєвангеліє? «Хто б проповідував інше євангеліє, навіть якби це був ангел з неба, нехай буде проклятий» (Гал. 1,8-9). На голів єпископських конференцій Європи та на інших учасників впала Божа анатема.
ВВП – голос волаючого в пустелі
