Роздуми над Словом життя Рим. 8,9
«Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить»
Що означає бути тілесним, тобто бути в тілі, а що означає бути духовним, тобто бути в Дусі? Бути тілесним означає мати тілесне мислення, яке не рахується серйозно з Богом, з Божим судом і з вічністю. У Святому Письмі сказано, що вчинками тіла є заздрість, вбивства, чвари, нечистота, чарівництво тощо.
Що означає бути духовним? Це означає, що ми своїм мисленням внутрішньо з’єднані з Божим Духом. Тоді нас стосується: «Той самий Дух свідчить нашому духу, що ми діти Божі» (Рим. 8,16).
Найглибшою сутністю нашого єства є дух. Людський дух був створений Богом на Божий образ, він є безсмертний. Наше тіло смертне. Наше єство по суті є духовним, ми маємо душу, в якій є дух, а одягнені ми в тіло. У цьому земному житті наше тіло є наче скафандр, який знімаємо в годину смерті. Ми проходимо коротким часом, щоб перейти у вічність. Тут вирішується наша щаслива або нещаслива вічність. При останньому суді воскресне і наше тіло, яке після фізичної смерті перетвориться на жменьку пороху. У Святому Письмі сказано: «Пам’ятай, людино, що ти порох і в порох обернешся». Але реальністю є і те, що Бог сотворив нас на Свій образ, вдихнувши до земного пороху Свого Духа.
Святе Письмо каже, що хто не має Духа Христового, той Йому не належить. Але треба знати, що хто Йому не належить, той не буде спасенний. Про тих, які Йому не належать, Ісус сказав: «Відійдіть від Мене, ви, що чините беззаконня, не знаю Я вас». Ті, які Йому не належать, на Божому суді стоятимуть по лівиці. Вони не виконували Його волю і не рахувалися серйозно з Ним у своєму житті. Мати Духа Христового означає приймати Христове мислення і Христове Євангеліє. Але той, хто приймає мислення світу і різні антиєвангелія Бергольйо, такі як антиєвангеліє гендеру, ковідне антиєвангеліє чи екологічне антиєвангеліє, той не має Духа Христового і не належить Йому.
Ісус сказав апостолам: «Коли Дух Святий зійде на вас, будете Моїми свідками». В молитві «Царю Небесний» висловлюємо чотири прохання: щоб Святий Дух прийшов (прийди!), щоб постійно в нас перебував (вселися!), щоб ми пережили чистилище на землі, а не у вічності (очисти!) і щоб Святий Дух допоміг нам у найважливішому ‒ у спасінні від вічної погибелі (спаси!). Кожної неділі вранці, близько 9-ої години, ми пригадуємо зіслання Святого Духа. Крім того, щороку на 50-ий день після Христового Воскресіння святкуємо П’ятидесятницю, зіслання Святого Духа. Також щодня о 9-ій годині коротко просимо про Святого Духа. Якщо хочемо в повноті прийняти Святого Духа, щоб Він в нас діяв, слід знати, що існує певна закономірність. Ісус говорив про тих, які в Нього повірять, що з їхнього нутра потечуть ріки води живої. Це Він сказав про Святого Духа, якого мали прийняти апостоли. У Святому Письмі сказано, чому вони не могли прийняти Його в повноті під час земного життя Ісуса. Причина полягала в тому, що Ісус ще не був прославлений, тобто ще не вознісся на небо. Перш ніж вознестися на небо і зіслати апостолам Святого Духа, Він повинен був померти на хресті Голготи, а потім воскреснути з мертвих. Аж після цього Ісус був прославлений. І щоб в нас діяв Дух Божий, мусимо в той час і в тих ситуаціях, в яких перебуваємо, повністю входити до Христової смерті, з’єднуватися з нею, тобто повністю зрікатися власної волі і повністю приймати Божу волю. В ту мить є паралізована наша «стара людина», корінь зла в нас, а Святий Дух може діяти в нас у повноті Своєю всемогутністю. Тут бачимо особливий парадокс – безсилля є середником для дії Божої всемогутності. Прикладом для нас є Христові мартирес (мученики). Спочатку це були апостоли, про яких Ісус сказав: «Коли Дух Святий зійде на вас, будете Моїми мартирес» – свідками, а водночас мучениками. Також Церква дає нам за приклад мучеників перших трьох століть, які були готові зазнати навіть найбільших мук, щоб довести свою вірність Христові. Саме тут діяв Святий Дух, який давав їм силу, щоб вони не зрадили Христа; і навіть у найбільших стражданнях вони переживали Христову близькість і Його особливу охорону, часто пов’язану з надзвичайними чудами, як ми читаємо в життєписах святих.
Особливо на свято П’ятидесятниці просімо Святого Духа, щоб перебував у нас, не покидав нас і щоб ми залишилися вірними Христові аж на смерть.
Завантажити: Роздуми над Словом життя Рим. 8,9
